Печать убогості
1Серпень 1, 2021 від Галина Пагутяк
Епідемія змосковлення дітей і молоді в Україні на 30 році Незалежності, яка викликає правдивий культурний шок в патріотів чи національно свідомих інтелектуалів, має економічне підгрунтя. Але не те, що ви подумали в цю хвилину: нав’язування попиту з боку гнилої Імперії, яка більше ніде, окрім України та Білорусі, не має ринку збуту. Бо опиратися цьому можна дуже просто – усвідомити, що це маркер бідності, а не ознака культурності. Реп – творіння підлітків з соціально незахищених верств населення, московська попса – продукт для тих, хто не отримав освіти, бо батьки не захотіли інвестувати у розвиток дитини, тюремний шансон і тюремний сленг – творчість тих, хто вийшов з тюрми, аби знову там опинитись, бо в людей із судимістю нема в нашій країні жодних шансів на соціальну реабілітацію, реінкарнація совка – туга старшого покоління, яке могло нічого не робити, але отримувати за це гроші, послуги і навіть житло. Нехай вас не збивають з пантелику статусні речі – саме прагнення їх мати чи володіння ними є ознакою бідності. Таких колись у часи Бальзака і Золя називали парвеню й висміювали. Справді заможна людина не має потреби в статусних речах, вона хоче розвиватись як особистість – подорожувати, відвідувати найкращі музейні виставки, знайомитись з цікавими людьми, читати розумні книги, врешті, допомагати розвиватись елітарній культурі, а не примітивному культурному фаст-фуду. Чи ви думаєте, що продюсери чи видавці цього всього примітиву виховують своїх дітей на «Сватах» чи «Слузі народу»,чи на книгах Донцової? Звісно, що ні. А ви, маючи онлайн доступ до всіх вершинних здобутків культури, національної, класичної, модерної, жерете те, що не треба перетравлювати, і аби був хепі-енд. Можна без страху і здригання дивитись у обличчя людей, які прийшли на концерт Хореї козацької чи на оперу, але опинитись в юрбі фанатів Вінника чи Магілєвської чи Філіпа Кіркорова – це шанс дістати по голові пляшкою з-під пива і бути обматюкованим. Діти, що народились в часи Незалежності, – творіння невибагливих, незаможних батьків, паралізованих совком. Я не скажу, що всі діти, певно, що ні, але такі домінують, бо страх перед бідністю передався їм генетично, а когось заразили потім однокласники і вулиця. Кому це вигідно? Владі, що складається з таких самих убогих, бо колоніальна система існує і гроші на її підтримку йдуть з грошей КПРС, схованих по всьому світі, брудних і відмитих у всіляких лівацьких фондах (це для більш «вибагливих» бідних).
З тим усім нам ніколи не вибратися зі злиднів. Ненависть до України, яка «мені нічого не дала» – загроза національній безпеці. Знищення малого і середнього бізнесу, який намагається розвивати національну економіку й підтримує національну культуру – на руку і Москві, і її васалам при владі. Жити як у Європі і змиритись з московським капіталом у себе вдома – це утопія і самообман. Економічна незалежність – це вибір, а не компроміс. Це праця, а не подачки. Високі стандарти культури не запрацюють у бідній, тобто приниженій країні, якщо бодай частина людей не стане прагнути до них, а не заздрити натомість «вишуканості» Еллочки-людоїдки.
Наміри – це вже поступ. Наступний крок – виховати в дітях почуття власної гідності, а без високих стандартів культури це неможливо. Перш ніж дитина усвідомить, що послуговується мовою окупанта, вона повинна зрозуміти, що це вульгарно і безперспективно в сучасному світі, і що у світі все ще поважають національну ідентичність і зневажають тих, хто від неї відмовляється. І не довіряють таким людям, бо зрада – в бізнесі такий самий страшний гріх, як і в релігії. Бо дерево з гнилим корінням не дасть доброго плоду. Найлихіший бідний той, хто вважає себе бідним, а не той, хто мінімізував свої матеріальні потреби, і почуває себе щасливим.
Kategoria Блог | Теги:
Так і буває, коли насєлєніє лиш проростає у націю.
То довгий процес, як і в тісті, де мало закваски:
Хтось ліг в самндормохах, ще хтось дременув у небраски,
А ті, хто ще тут, переважно занурені в казку,
Тож тісто сире ту закваску не бачить. Та геть лементації!
Все буде. Все з часом наповниться змістом,
Якщо… не прокисне від довгоочікувань тісто