Що обирає людина – культурний фаст-фуд чи здорову духовну поживу – тим вона і є. Першими легко маніпулювати,бо у них немає смаку, вони слухають рекламу, і обирають мале й зелене. Другі обирають вініл, високу літературу, класику. Перші фоткаються на тлі Нотр-Даму і автопортрета Ван-Гога з відрізаним вухом, другі  шукають у музеї невеличкі картини Вермеєра. Між ними – прірва. Суспільство,де переважають перші, деградує і втрачає ідентичність. Масова культура – поза  національною ідентичністю, чи просто її імітує. Так виникає тоталітарний режим. Чи сталінський, чи путінський, чи ліберальний чи споживацький. Усі вони  маніпулюють свідомістю, використовуючи масову культуру. Її завжди багато, тому  вона комерційно успішна. Митець, якому хочеться успіху, і який прагне масових тиражів своєї продукції, ніколи не відмиється, навіть якщо тільки ступить  однією ногою в те болото.

Мені музикою звучать слова: «Хороших книг не повинно бути багато» ( Василь Габор). Або: Вініловий альбом   випустимо один раз, накладом 100 екземплярів.( рішення музичної групи). Не тому,що бракує грошей, а тому що така книга, а чи така платівка – не товар, а  артефакт. Так само концерт у клубі,де зібралось два десятки слухачів, вартує більше ніж концерт на стадіоні. І це не снобізм. Кожен може прилучитися до кола обраних, якщо працюватиме над своїм розвитком. Дитина, яка вивчає у школі  «Дім на горі» чи «Білий кінь Шептало», чи «Климко», я тільки за таку програму. Вона згодом зрозуміє, чому треба поливати одну-єдину троянду і виполювати баобаби, аби вони не розірвали планету. Бо зараз баобаби дуже хочуть розірвати планету.

В книгарні аж рябить від наліпок «світовий бестселер». Ці всі бестселери мають цікавий сюжет, розігрівають  апетит і використовують ті самі маркетингові штучки, що й при виготовленні Фанти чи Пепсі. Президент чи міністр, який купує одноденку укрсучліту і фоткається з автором, приваблює до книжки  мух, а не бджіл.

Всі ці рейтинги, золоті письменники, конкурси, пристрасті, провокації –  лише бізнес, який шляхом одурманення людей, що не встигли вирости до автономної мислячої особистості, буде підштовхувати їх до певних політичних рішень, шкідливих для народу.Вони  оберуть фальшивку, а не оригінал  «Книжка, яку написали за місяць, проживе місяць» ( працівниця книгарні). Ті, що мріяли про масову культуру в Україні, тепер з жахом  спостерігають, як вона перетворюється на тоталітарний 95-квартал, а ще раніше на філіал Владімірского централа. На всі застереження була одна відповідь – ви заздрите, або просто совки. Що ж, Україна сягнула такої вершини, що їй тільки й залишається, що скочуватись назад у минуле і перепрошувати розтоптаних метеликів.