Сучасна цивілізація стоїть на двох гнилих стовпах – конформізмі й консюмеризмі.Мислячих людей, тобто таких, які б думали про майбутнє людства, а не про себе, залишилось вкрай мало. Сенс сучасному освіти полягає в тому, щоб здобути право жити в консумованому суспільстві, користуватись усіма його благами, а відтак до самої смерті боятись втратити членство.

Кожного року міняти холодильник, телевізор і комп’ютер, стежити за модою, дбати про власний імідж споживача – на це працює економіка всієї планети.Ніколи ще людство не було таким печерним, як на початку ХХІ  століття, ніколи ще не було таким невільним і обмеженим. Нема на нього Маленького принца, який би сказав, почувши про квартиру, яка коштує 15 мільйонів доларів: « Люди – таки дивні істоти». Деякі з нас відчувають, що щось не так, звісно, але нехай спробують вони щось сказати.Могутній постмодерно-ліберальний сміх зажене їх у мишачу нірку, хай там пащекують скільки влізе.Але й там вони будуть під наглядом камери стеження.

 Два цивілізаційні полюси, але шанс отямитись є у тому, що з мінусом.Де до конформізму й консюмеризму приліпились рештки напівзігнилого тоталітаризму.Наші діти, які стоять зараз на Євромайдані в Києві чи у Львові, чи Донецьку, схожі на того Маленького принца, для якого внутрішня свобода нерозривно зв’язана із зовнішньою.Вони не дивляться телевізор, не читають газет, не читають укрсучліт, і чим би це все не закінчилося, повернувшись вони відчують, наскільки дорослий світ – жалюгідний і неправильний, і без перспектив. Погляд збоку – найважливіший. Кожне покоління мусить зробити це відкриття, і в одному з них нарешті спрацює інстинкт самозбереження, і світ перетвориться на Телемське абатство, яке провістив Франсуа Рабле. Гасло «Роби все, що хочеш»  насправді означає безконечне пізнання  і самопізнання. У цьому сенс людського існування.