У 14 столітті світ охопила пандемія чуми. Загинуло 50 мільйонів людей. Вимерла третина Європи. Згадаймо це, коли дивимось на картини майстрів Відродження. А ще війни,міждержавні й релігійні, голод. Світ скочувався у прірву дикунства, однак завдяки  гуманістам, освіченим людям, яких було кілька сотень, і вірі в Бога, відбувся величезний поступ у сфері культури й науки, й фактично знищена цивілізація відродилась на основі античного спадку з ідеалами самовдосконалення, гідності й відповідальності за долю народу. Тобто доки етичні ідеали мріли бодай на обрії, доти людство  оновлювалось і робило поступ у всьому. І так тривало аж до наших  часів.

Зараз світ інфікований чумою споживацтва і марнотратства. Мистецькі пам’ятки минулого приносять  непоганий дохід, тішачи око обивателя, який фотографує себе на тлі площі Святого Марка чи Кельнського собору, натомість сучасне мистецтво,очищене від гідності, сумління та будь-яких моральних імперативів, так само як і від естетичних канонів як-от катарсису, невпинно деградує, визнаючи одного Бога – Гроші. Те,що митець не може продати, це не мистецтво.

Але в європейців, принаймні, не нищать пам’ятки мистецтва минулого, і кожен чоловік чи жінка, коли прийде новітня чума чи ще якесь лихо, може піти в собор, який залишається майже таким як і п’ятсот років тому, і зрозуміти, що дух врешті переможе і людина залишиться людиною. В Україні натомість таких місць практично не залишилось. Істоти, що поклоняються ідолам масової культури і кічу, впадуть ще нижче, якщо до їхнього дому увірвуться варвари.

«А шо робити?» – питають вони, давно вже не соромлячись ні матюків, ні вбогої мови. Дійсно, від однієї людини чи однієї громади нічого не залежить, але завжди існує ресурс, який доступний кожному- не красти, не брехати, не обдурювати , і навчатись. Культурна людина, яка шанує неперервність традиції , побудованій на етичних ідеалах, виживе і після Апокаліпсису, і зуміє відродити цивілізацію на основі гуманності. Це, власне, не мої думки, а Альберта Швейцера,  який 40 років був лікарем у Африці, працюючи в абсолютно нецивілізованих умовах. Коли під час Другої світової він перебував у таборі для інтернованих, то намалював на столі клавіатуру органу і щодня вправлявся у грі.

А Герман Гессе  і Томас Манн дописували »Гру  в бісер» і «Доктора Фаустуса». Ніхто з них не став колаборантом тоді, а зараз не пішов би на підтанцьовки до книжкового бізнесу.

Нещодавно кілька європейських філософів написали спільне звернення до людства, в якому намагались застерегти  від майбутньої цивілізаційної катастрофи, але нікому то не було цікаво. Написав би хтось із «зірок», може, ЗМІ й розтиражували, але «зірки» не стануть рубати гілку, на  якій опинились завдяки спонсорам. За здоровий глузд тепер рідко вбивають. Ігнор і забуття – основний засіб боротьби з нонконформізмом у суспільстві, що живе від скандалу до скандалу.