Китайські імператори вкладали величезні ресурси у побудову Великої стіни – кожен наступний все менше розумів,на біса це потрібно, чи не краще просто  мати нормальне вишколене військо і патріотичне населення, готове дати відсіч загарбникам. Для нас – це просто диво світу, за яке заплачено непомірну ціну. Так само  стається зараз з намаганням побудувати комунізм чи рай в окремій країні чи на континенті, сплавивши усі шкідливі виробництва в країни третього світу,і при тому підмінювати поняття етики ліберальними цінностями. Глобалізація, мультикультурність, толерантність, політкоректність – всі ці камені новітньої стіни зараз овіває смертоносний вірусний вітер, завиваючи у безлюдді карантину.  І нема іншого притулку для зляканої людини, як стіни рідної домівки. Ні статус, ні гроші, ні дива фармацевтики  не здатні зупинити хворобу. Тільки самоізоляція цілих держав від інших. З вірусом борються, а не домовляються. І з цим, і значно  не безпечнішим – кремлівським, який ще раніше інфікував Європу. В кордоні України вже 6 років діра,яку можна було ліквідувати зусиллями нашої влади і цілого світу, уникнувши багатотисячних жертв. Натомість з вірусом домовлялися, торгувалися,штовхаючи владу до державної зради,і ми вже фактично стоїмо на краю прірви, загрожені двома вірусами одночасно. Наслідки цього незмінно однакові: виживуть сильніші.

Але я думаю, що  на руїнах старого світу врешті виживуть шляхетні, ті, на чиєму боці правда. »В своїй хаті своя правда, і сила, і воля.» Бо у Всесвіті кожне життя священне, а в колгоспі Орвелла – є рівні, а є рівніші. Світ давно вже живе в колгоспі Орвелла, просто в Москві брешуть одне, в Парижі інше, у Вашингтоні теж інше, як і в Києві чи Пекіні. Бути щасливим коштом інших суперечить Божественній природі людини. Ми або  люди, або худоба. Проміжний стан – це мутація,страшна помилка, яку доведеться виправляти як не тепер, то згодом. Медицина, цілком залежна від фармацевтичної мафії,економіка, залежна від олігархів,  політика на повідку великого капіталу, культура,яка «зобов’язана» давати прибутки – всі ці камені теж овіває смертоносний вірусний вітер. Пандемія – це лише маленький дзвіночок, який нарешті почули, бо він по кожному з нас.

В своєму маленькому світі я теж помічаю зміни: повернення непозбувного совка. Аптекарі, продавці гастрономів, власники транспортних засобів – каліфи на годину. У них є те, що зараз у дефіциті. Тому чимало з них будуть зловживати своїм становищем,повернувши у наше середовище блат, зверхність і хамство. При працевлаштуванні блат не вдалось викорінити. А у всьому іншому, крім війни, рецидивів совка  – ми з усім цивілізованим світом розділимо його долю.