Провокації –хто ними не тішиться? Наприклад, я. Бо те, що у нас гордо називають провокативним, насправді ставить перед собою єдину мету – виділитись і вивищитись, а не вказати істину.Провокатори як правило боягузи: вони не чіпають тих, хто  може себе захищати агресивно. Ні мертві, ні старі, ні просто беззахисні не можуть і не вміють того.Тому в нас так пишно квітне всіляка бузина.

Я переконана, що стереотипи треба розбирати на деталі, а не ламати, бо на місці розтрощених можуть з’явитися нові стереотипи, поспіхом зліплені. Щодня хтось щось зопалу ляпне – це називають провокацією. Щодня хтось висипле сміття не в смітник, а на вулицю.Щодня хтось роздягається на публіці, хоч це слід робити за заштореними вікнами.

Можна поїхати в провінцію і влаштувати скандал, бо в столиці вже цим нікого не здивуєш.Але різниця між провокатором і сміливцем та, що провокатори не готові принести себе в жертву задля істини. Вони добре знають, що можна глузувати над Шевченком чи Франком у вишуканий чи брутальний спосіб, але не можна над Пушкіним чи Бруно Шульцом, бо звинуватять у неполіткоректності й поставлять чорну мітку в закордонному паспорті. Можна глузувати над старшими письменниками і не можна чіпати стовпів укрсучліту, бо всюдисуща літературна мафія перетворить таку особу на вбогого парію. Надто простий механізм, щоб повірити у бажання принести благо.Зло завжди агресивне.

Насправді провокації не є провокаціями, а банальним епатажем.Гуманісти епохи Відродження завжди підсміювались над софістами, а Аристотеля й Платона делікатно розбирали на запчастини, які потім використали на щось інше.В господарстві все знадобиться.Якби вони заявили своїм студентам, що Аристотель – лицемір і кар’єрист, а Платон – сексуальний збоченець, культура наповнилась би тими, ким зараз наповнилась наша українська культура – неуками, які  нічого не здатні створити  нового, бо прийшли на світ, щоб шокувати, а не дивувати, не вчитись, а повчати. Мені скажуть, що все це не так просто, що все це робиться задля свободи і проти тоталітаризму, але хіба консумоване суспільство вільніше, ніж тоталітарне? Страх втратити статус нічим не менший, ніж страх втратити громадянські права і свободу.Однак треба визнати, що ці речі неспівмірні.

Причина деградації сучасної культури полягає в тому, що вона пристосовницька й варварська стосовно до традиції, тобто зв’язок між поколіннями розірваний, а замість людей – монстри і зомбі.Перші начебто створюють культуру, а другі начебто її споживають. І всі вони прикриваються Європою як щитом, хоча в Європі відбувається те саме, проте все ще існують рештки недобитої традиції.

 Вчора я була на семінарі, присвяченому документальним фільмам на історичну тематику. Провокації на цьому не зробиш, що особливо приємно.Після всіх розмов про пропаганду в таких фільмах, озвався старший канадець: «У нас така сама пропаганда». Ми завжди існували в єдиному культурному просторі, де завжди є вибір. Можна розбалакувати про симулякри, і нічого не робити, щоб змінити світ. Можна шукати гармонії зі Всесвітом, як тисячу років тому. Можна сказати дурневі, що він дурень, хоч статус у дурня вищий, ніж твій. Головне – не припиняти пошуків істини і завжди казати правду.

А щодо провокацій, то їх потрібно ігнорувати.Коли вампір не отримує поживи, він просто вмирає.Або переходить на томатний сік.