Ніколи не вміла рекламувати “Королівство” і “Книгонош з Королівства”, та й кому вони були потрібні, коли вся Україна зачитувалась “Гаррі Поттером”.Втім, мені, письменниці з країни, про існування якої довідалися лише в 2004 році завдяки Помаранчевій революції, негоже було ставити питання: “Чи допоможе вам Гаррі Поттер, коли Імперія посягне на внутрішнє Королівство вашої душі, коли страх паралізує руки й ноги, а язик пересохне й так само оніміє?” Так станеться, коли заарештують когось з ваших друзів, а когось навіть вб”ють.Що робити з отим сірим Граничним світом, який з”їли злидні, і який не може піти ні в Серединний світ, що неформально залежить від Імперії, ні до Королівства, бо рабів до Раю не пускають? А в Імперії ще гірше – там стріляють щодня. Королівство може сподіватися тільки на себе. Ніхто йому не допоможе.Бо це унікальна країна, вона наче те  гніздечко на скелі, що над морем.Воно тримається всупереч всьому, навіть логіці й здоровому глузду.Жити із відчуттям небезпеки – означає бути живим і яскравим.

Тоді ж вийшла і книга Петра Яценка “Повернення придурків”, яка перегукувалась з моїм “Королівством” і ще раз укріпила мене у вірі, що страх не можна нав”язати ззовні.Страх або є у нас самих, або його немає.Або його потрібно виманити і втопити в болоті.Все, що ми маємо зараз, це не лише кара за сон свідомості й падіння моралі, а й випробування, яке слід витримати гідно.Невдовзі ми всі побачимо, хто є хто.І розділимось.