Я рада,що  громадськість нарешті виступила рішуче проти галицького  талібану. Всі ці роки боялись образити в особі церкви релігію, хоча йшлося про банальний вандалізм. Стільки церков, скільки було спалено і понівечено  в Галичині за роки Незалежності, було напевно хіба за татар і Хмельницького. Незалежно від конфесії. На зміну нескореним греко-католицьким священикам, які вмирали у сталінських таборах, прийшли служителі золотого теляти, які бояться сказати слово впоперек  неосвіченим  парафіянам і перетворюють разом з ними  храми на дикий позолочений кіч з гучномовцями і електрогірляндами. Все це потребує шалених грошей. Я сама виросла в селі, й ніколи не було стільки поборів і такої активної руйнівницької діяльності, як зараз. Священики не мають авторитету і їм прямо кажуть про це в очі: ми тебе годуємо –сиди тихо.Тільки хто в цьому зізнається. Отак і йдуть з вилами і лопатами проти культури, як у Славсьому. Тепер  цей багатий курорт,що звик до легких грошей, будуть довго згадувати в лихому контексті. Бог покарає їх, безперечно,але спершу має покарати держава за знищені фрески. Так,щоб це більше не повторилось. Втім, вже пізно.Все, що можна спалили: церква,де хрестили Івана Франка, в Нагуєвичах, церква1799 року в селі Залокоть, де правили родичі Франка,і багато інших. Решта оббита вагонкою і золотою  бляхою,старі розписи знищені, ікони прибрані. Фонтани, гіпсові мадонни з Польщі, мармурова плитка.Їм передували жовта фарба і інкрустації дзеркальцями. Аби очі разило. Прекрасна церква 15 ст у Судовій Вишні вся вкрита золотом і виглядає як у фільмі жахів.На золоту бляху  і мармурові сходи гроші знаходяться швидше,ніж на реставраторів:» то не блищит, то не файно». Де ці добрі парафіяни таке бачили? В Італії, Польщі, Іспанії? Звісно,ні.То витвір їх хворої фантазії, лобіювання фірм, які продукують цей кіч. Побачити нині в Галичині автентичну старовинну церкву – проблема. Я приїжджаю в село і перше,що бачу – золоті бані, вирубані липи і  кам’яні огорожі знищені давно. Цвинтарі дуже часто зарослі й брудні, ніхто не доглядає за старими могилами, на них просто скидають вицвілі пластикові квіти й лампадки.Щоб прогнати від себе демонів, я згадую неймовірно красиву дерев»яну церкву в Комарно, де навіть електрики не проводять, правлять лише по неділях. Чи церкву на цвинтарі в Кам’янці-Бузькій,трохи в гіршому стані, але все одно прекрасну й затишну.Чи церкву в Старій Солі, коло якої так приємно  посидіти. Церкву у Соколівці, яка прихистила у собі реліквії зруйнованого костелу.

Уявіть собі,що було б, якби церква Юра  й церква Воздвиження  в Дрогобичі потрапили до рук такого, як отець зі Славського. Я рада, що іконостас з мого Урожа совіти відвезли до Львова і зараз зберігається у Національному музеї, і ніколи не повернеться до спаплюженої церкви,яку будували мої прадіди. Що образ Архістратига Михаїла 15 ст  з села Сторона теж там і репродукції  з нього у всіх альбомах українського сакрального живопису. Він не повернеться до славної маленької церковці  на краю села, яку оббили вагонкою і помалювали в дикий синій колір.

Про яку релігійність галичан можна казати, якщо  вони покинули намолені святині своїх предків і відкуповуються від гріха пожертвами на золоту бляху й готові йти з вилами на кожного, хто звинуватить їх у фарисействі. Істинний їх бог – гроші. Життєва програма – доробитися  і померти у 50 років від виснаження.

В основі бойківських церков була архітектура бойківського житла. Тепер сучасні бойки будують  церкви на московський штиб,а прикрашають як свої будинки, в яких насправді живуть у літніх кухнях, або в підвалі, бо вся ця краса напоказ.