Тель-Авів:

Це як маленьке Чикаго.І будують його з чого завгодно.Не те, що Єрусалим, де все мусить бути з місцевого каменю, якого вистачить ще на три Єрусалими.

Антикварний ринок, де мені купили мідну турку з тацею і горнятками, з яких неможливо пити гарячу каву. А я купила собі металеву пластинку з Єдинорогом,щоб ставити на неї горнятко з кавою.Вона притягла мене наче магнітом.Було там кошеня з бісквітного фарфору, схоже на мого Михасика, але коштувала фігурка дуже дорого.

Там була площа, яку підняли вгору, щоб знизу могли їздити машини. Раніше то була просто пішохідна площа зі сквериком.Правда, скверик залишився і старі дерева давали чудову тінь.Посеред площі стояв нічим не примітний фонтан, але періодично він випускав вогонь із труби. Ввечері це напевно виглядає фантастично.

Місто без комплексів, без святинь, не для туристів.Ті приїжджають лише у Яффо, подивитись порт, якому чотири тисячі років, і маяк. Я минулого разу там була.Найбільше мене вразило апельсинове  дерево, що росло в діжці, яка була підвішена між двома стовпами.А ще єгипетські стели, що стирчали з археологічних розкопів, цілком новісінькі на вигляд.

Море тут Середземне. Вода прозора, мілка, а під ногами білий пісок.У воді дрібні рибки.Купатися тут ще приємніше, ніж у Мертвому морі.

Будинок на березі моря. Високий, білий, суворих пропорцій, а зверху наче вітер попереставляв цеглини.Кумедно.

Меблевий салон просто неба, тільки зверху парусина. І меблі всі яскравого кольору – червоні, блакитні, фіолетові, й химерної конструкції. Їм більше подобається жити на вулиці, ніж у кімнаті.Усі ті дивовижі вкупі із графітями роблять Тель-Авів задерикуватим і вічномолодим містом.

Бомжі вкладаються спати де завгодно, навіть біля світлофорів.Загортаються у спальний мішок і дрімають, або медитують.А коло них коробочка для пожертв.І ніхто їх не зневажає, і поліція не ганяє. Так само і в Єрусалимі.Я не знаю, як виглядає ізраїльський поліцейський. Жодного не бачила. Зате по місті можна ходити спокійно навіть вночі.

Тут бояться терористів, а не злодіїв чи грабіжників.

Ефіопський квартал з вивісками ефіопською мовою.При згадці про Ефіопію зразу виникає думка про великий голод, який періодично з”їдає людність цієї країни.

Місто митців, які просто на вулиці мають майстерні.У нас таких виробів не побачиш, особливо багато металевих конструкцій, схожих на іграшки чи металевих витинанок

Дядько в автобусі голосно питає, чи хтось знає російську.Приїхав з Канади і питає дорогу.Мабуть, він не знає англійської, якій тут віддають перевагу.Від його гучного голосу, огрядного тіла  й усмішки стає раптом затишно і весело.

Де тінь, там порятунок, де сонце – треба перебігти, бо поза 30 градусів. Пісок біля моря такий розпечений, що босоніж ступати важко.

Букіністи торгують у проходах між будинками.Дуже багато антикваріату, старих листівок.Люди привозили це з цілого світу, з колишніх домівок.

Приязне, але таке хаотичне місто.Зовсім мало ортодоксів. Навіть синагоги тут не схожі на синагоги – так ніби маскуються під щось інше.

Якщо порівняти Тель-Авів з Одесою, то Одеса виглядає пихатою і хитрою. Одесити вдають з себе особливих євреїв. Тут би з них просто сміялись.Бо тут євреї справжні.