Військові злочини мусять бути покарані і не забуті,щоб  уникнути їх повторення. До них не можна приліпити штамп локальної історії,бо вони належать  історії глобальній. Це – урок, який треба вивчити, аксіома, яку треба прийняти як метод. Злочини окупаційної влади на Донбасі мають той самий почерк,що і злочини енкаведистів у червні 1941 року, коли в Галичині було замордовано десятки тисяч українців і поляків: членів «Просвіти»,  вчителів,лікарів,адвокатів,науковців,священиків. Всього лише за кілька днів. Як і тепер, тіла закопували, вкидали в шахти,топили, щоб  приховати злочини. Суспільство не вивчило уроку. Ті самі методи розправи і та сама наївність,що сусіди не донесуть, що окупанти виявлять гуманність. Минуло понад двадцять років Незалежності України, і досі не проведено ексгумації в урочищі Саліна, не встановлено  меншої частини імен людей, яких вбивали просто  дерев’яними молотами для трамбування солі і вкидали в соляні шахти на околиці Добромиля. Пам’ять – це не лише каплиці та молебні чи впорядкування масових поховань. Це – дослідницька робота задля створення в майбутньому  Міжнародного трибуналу над злочинами комуністичного режиму. Золото партії фінансує досі лівацькі фонди по всьому світі, терористичні угрупування, тоталітарні режими,використовується для підкупу європейських політиків та чиновників  з міжнародних організацій. Підлість і ницість  наших сучасників щодо  мільйонів невинно загублених жертв вражає,як і кількість тих, хто за гроші фальсифікує історію. Не менше вражає і байдужість, бо масова культура країни –окупанта  відбила мізки не лише старшому поколінню, а й народженим у незалежній Україні. Активістів громадських рухів піддають обструкції, або  просто оминають. Ну й що, що хтось хоче побудувати на львівській Цитаделі житлові будинки, вигортаючи бульдозером останки тисяч не ідентифікованих жертв? Це ж яка користь місцевій владі, які відкати! Може,посполитим щось перепаде у вигляді робочих місць. Правда, почався скандал, процес призупинили. Але десь у Дрогобичі  на місці бійні будують ресторан, розважальний комплекс, а  на місці Саліни планують зробити санаторій,бо там вода цілюща, а місцеві мародери розбирають катівні на цеглу, бо нема роботи. Та й у 50-іроки там був уже санаторій. Скільки ж робочих місць з’явилося б! Тому й історичну пам’ять намагаються  зам’яти, принизити,  бо вигода переважує  біль. Чи було знято хоча б один  документальний фільм про Саліну, про розстріли в Броницькому лісі і Раві Руській? І чи показав би його Перший національний? Дивіться Шустера і Шоу холостяків. І День Перемоги на Інтері. І мрійте про “жорстких менеджерів” типу Сталіна і Чаушеску.

Місто Соколів поблизу Стрия було знищено за 5 років у Другу світову війну. Невже не можна було поставити за 26 років  бодай каменя з пам’ятним написом на пустирі? Хай би водії проїжджали і читали. Бодай щось, бо тема трагедії Соколіва  абсолютно не досліджена. Погугліть – я кажу правду. Нікому  це не потрібно. Ні порядним стрийчанам,ні районній владі. Мешканці сусіднього села Великі Дідушичі знайшли на цвинтарі фігуру Мадонни,  яка  колись стояла в центрі Соколіва і поставили край дороги. Одна рука в неї відбита. Оце все, що залишилось від міста з 500-літньою історією. Ні словечка

Хто зна, як воно буде далі.Де мовчить історична пам’ять,там починають промовляти доноси і розстрільні списки.