Коронавірус плюс недолуга влада – формула, яка визначає нині реальний стан української культури та її перспективи. За майже 30 років у нас не було жодної дійсно української влади. Як тільки національна культура пускала паростки відродження з дозволу влади,ясна річ, владу негайно міняли й обирали українофобську. Зрештою культура почала пристосовуватись до таких циклів і не все вдавалось заморозити. Сегмент її повільно збільшується разом з усвідомленням,що без національної культури з абсолютним домінуванням української мови ми нічого ніколи  не досягнемо. Власне,тільки завдяки українській культурі ми зберегли державу і, дасть Бог,збережемо. Недавно один чоловік,директор школи,сказав мені: ми будемо робити свою справу,доки живемо, а далі що буде,то буде.Хай спиваються,деградують,але ми зробили все,що могли.  Може, ви хотіли б почути щось оптимістичніше,але,на жаль, це так. Не кожен,хто садить сад, доживе до першого врожаю, але ніхто не відмовить його від думки садити дерева.

На лихо,ще й пандемія посилила процес руйнування української культури та й освіти також. Влада натисла на стопкран і потяг зупинився посеред поля. Театри,філармонії,виставки,бібліотеки,музеї  стоять посеред того зарослого  бур’янами поля вже півроку і невідомо,коли свисне наказ рушати хоча б повільно. Вони тепер цілком залежать від волі машиніста, якого обрала більшість,та його кураторів. В Середньовіччя не було потягів,тому казали «корабель дурнів», якщо ви чули про поему Себастіяна Бранта.

Потяг коли- небудь рушить, проте збитки від простою будуть дуже великі,бо музиканти і танцюристи втратять кваліфікацію як і спортовці, художники стануть малювати те,що до вподоби невибагливій публіці: дешеве і яскраве,письменники – ті взагалі нікому не потрібні,як і їхні книги – продовжать служити ринку, а не читачеві, музейники і бібліотекарі підуть на біржу праці. І цього ніхто не помітить. Як на отій картині Брейгеля «Падіння Ікара». А хто того Ікара просив чіпляти собі крила? Надо буть попроще і не вимахуватись. А Сізіф хай бросає ту каменюку і йде вкалувать на стройку, як нормальні люди. Тобто ніхто не заплаче за збанкрутілими видавництвами,непочутою музикою,непрочитаними книгами. Бо тато й мама не привчили до культури змалку,тому й не буде культурного голоду,хіба тєлік та інстаграм.

Втім, для показу буде культура. Така, як на День Незалежності. Вона рідна для більшості населення,така ж сама примітивна  і вбога. На плаву залишиться те,що завжди на плаву –кон’юнктурники і колаборанти,які пристосовуються до кожної влади і підбирають крихти зі столу олігархів,одне слово, аморальні авторитети в законі. Це та сама гречка, яку щедро роздають перед виборами,тільки її називатимуть культурою. А всіх інших замкнуть у резервації без права голосу, бо ж всі впливові медіа належать одвічним ворогам України, які вже навіть не прикидаються українськими.