Щоб створити карликове кімнатне дерево бонсай, потрібно в саджанці відрізати всього один корінь, що може зробити лише майстер. Дерево перестане рости, і все життя проживе у вазонку. Воно буде по-своєму красиве, але лише в певному інтер’єрі. Дерево не питають, чи хоче воно таким бути, і чи має воно якісь права.Його не попереджають про наслідки цієї простої операції.Так само і з людиною.Вона може уявляти себе зрілою, самостійною, але у випадку стихійного лиха,соціальних заворушень чи війни не  зуміє вижити і дати комусь тінь чи плоди свого досвіду. Бо колись досвідчені люди провели з нею одну чи кілька операцій, і вона стала безпомічною і неповноцінною.

Той корінь, зачатки якого  потенційно є в кожній людській істоті, це критичне мислення.Можна назвати його ще об’єктивним, незалежним, навіть практичним, якщо у когось алергія на слово «критичний».Або «Божою іскрою». Тобто йдеться не про вічно незадоволену міну на обличчі, критику всіх і всього, а про здатність бачити речі такими, як вони є насправді, і називати власними іменами. Цього не можна привнести ззовні, воно було колись у кожному з нас.Цивілізація вже назбирала стільки ментального сміття, що воно спалахує в різних кутках, і його намагаються завезти, як львівський мер, на недостатньо засмічені території.

Бонсай не народжує собі подібних,отже, щоразу потрібне хірургічне втручання.Насправді майстри цієї справи – одні й ті самі, і ножі у них ті самі, вже тупі й іржаві, проте саджанці виросли природнім шляхом. Людина без критичного мислення легко піддається маніпуляціям.Вона має вибір, але тільки це вибір певного виду маніпуляцій від політики до езотерики.Але найчастіше сучасна людина стає жертвою маніпулювання інстинктами,зрештою, політики і ворожбити на це і ставлять. Їм у поміч створено масову культуру, яка встановлює  стандарти  і заборони в яскравій обгортці.

Наш український сад зараз –  це сад гірких  черешень і кисличок, і груш-дичок, між якими щільно поросло терня. Треба, звісно, щось з цим робити. Або вирубати всі ці здичавілі дерева, або прищепити.Для цього вже запросили різних майстрів з чужих країв, а також перевірених Першим відділом,спільних зі «старшим братом»-окупантом, чи своїх, вирощених у пробірках бритоголових 90-х.Але сюди ніколи не запросять ні Григорія Сковороду, ні Василя Сухомлинського, ні Монтеня, ні Вольтера,які добре розуміються на культурі виховання особистості і на різного виду грунтах.Може у цих високооплачуваних мічуріних і виростуть на вербі груші, а на калині –фініки, але здоровішими від цих гібридів ми не станемо. Тобто цивілізованішими. Але значно простіше просто плекати свій сад, підрізаючи всохлі гілки, заліковуючи рани і не зачіпаючи коріння.