Галина Пагутяк

  Щоб створити карликове кімнатне дерево бонсай, потрібно в саджанці відрізати всього один корінь, що може зробити лише майстер. Дерево перестане рости, і все життя проживе у вазонку. Воно буде по-своєму красиве, але лише в певному інтер’єрі. Дерево не питають, чи хоче воно таким бути, і чи має воно якісь права.Його не попереджають про наслідки цієї простої операції.Так само і з людиною.Вона може уявляти себе зрілою, самостійною, але у випадку стихійного лиха,соціальних заворушень чи війни не  зуміє вижити і дати комусь тінь чи плоди свого досвіду. Бо колись досвідчені люди провели з нею одну чи кілька операцій, і вона стала Читати більше »

  Прикриватись дітьми вміють не тільки терористи на Донбасі, а й наші галицькі «берегині»,яким начхати на жалобу,котру оголосили в Бориславі за двома загиблими воїнами.Вони прийшли до міської ради вимагати провести випускний у дні жалоби, бо «пляцки попсуються»,а вони так хочуть зробити «дітям свято».Є й фото у ФБ, на якому можна впізнати цих жіночок та їхніх чоловіків, за яких загинули ще двоє, вчора.Пляцки, сукні за тисячі гривень, музика – забава до раня.А потім куплені дипломи і неможливість знайти роботу, бо всі хочуть бути юристами.Здавалось би, дрібниця,але вражає більше ніж відео з іншими жіночками на Сході, що вважають,ніби укри стріляють по їх Читати більше »

  У 18 років я була зачарована «Чайкою Джонатан Лівінгстон»: «Розірвіть кайдани, що сковують ваші думки, і ви розірвете кайдани, що сковують ваше тіло.»  Для тієї, що ніколи не належала до зграї,але ще не мала внутрішнього опертя, ці слова стали величезною підтримкою. Навіть маленька пташка може злетіти  дуже високо. Чомусь уже тоді такий злет у мене не асоціювався  ні з владою,ні з багатством, ні з славою,а  самовдосконалення і незалежність як найвищий рівень свободи. У затхлому совку з його ідеологічним тягарем,  з постійним тиском старості на юність,де кожен міг мене повчати, повістину Річарда Баха я сприйняла як панацею від майбутніх розчарувань Читати більше »

    На новому автовокзалі буккросинг,комп’ютер з Інтернетом для тих,хто потребує його негайно,полиці з інформаційною літературою про Канів, сувеніри – свого роду інтелектуальний острівець для туристів. На львівському вокзалі натомість все крутиться довкола випивки і їжі. Працівники бюро розмовляють українською мовою, як і касири, водії. Після споганеної комерцією, показухою та рускоязичієм Хортиці ми були готові до чогось  такого самого.Таксист, що везе до готелю, пояснює: «Ми змінились». Бо я пам’ятаю совковий запилюжений Канів своєї юності, тому й дивуюсь. Майже безлюдна дорога над Дніпром, кілька екскурсійних автобусів біля Чернечої гори, і непристойно дорогий для райцентру  готель »Княжа гора», після відвідин якого ми Читати більше »

Абсолютні невігласи в герпетології,наші люди вбивають змій на своїх городах та обійстях, хоч між ними є лише одна отруйна- гадюка звичайна.І священики православні кажуть, що шанувати інших живих істот не треба, бо вони не мають душі.Дуже багато людей теж не мають ні душі, ні серця,однак ніхто їх не вбиває за те,що вони зробили з цим світом, особливо, з довкіллям.Вирубали ліси,  аби накупувати собі всілякого дорогого непотребу,спалили хімією лани,  від чого загинули комахи і птахи,оточили себе сміттям.Вони і в Бога не вірять, вклоняються золотому тільцю.  Голодні шуліки прилітають полювати на курчат,вивірки оселяються на подвір’ях,бо в них забрали ліс,а нічийна територія заростає Читати більше »

    25 років блукання пустелею.Земля обіцяна видається не такою вже й привабливою,бо ж стає зрозуміло, що  треба працювати в поті чола, а не прийти на все готове. Ностальгія за втраченим рабством і порядком, що при ньому існував, стає дедалі галасливішою. Мораль розхитана, нащадки, що народились в пустелі, не знають кому вірити, їм здається, що хтось бреше, або брешуть і провідники, і їхні батьки одночасно. Фізично народ вийшов з Єгипту, а  ментально – ні. Як будуть далі розвиватись події?Фізично повернутись до Єгипту вони не можуть, ті, що старі, а молоді просто не знають дороги. За 25 років шляхи позаростали, а Читати більше »

Є  великі залізничні станції, які ніколи не сплять,а є зовсім крихітні, де раз на день зупиняється потяг на два вагони, де можна присісти на лавку і слухати спів пташок годинами.Якогось дня їх зачинять,колія заросте травою, а станційний будинок розграбують, як це зробили в Добромилі.Іван Франко помер давно і вже не сяде на станції «Добромиль» у фіакр,що його запропонує єврей-візник,бо той теж помер,точніше був убитий разом з родиною фашистськими окупантами. Вагома причина закрити станцію. Соціальні мережі іноді нагадують в’язницю. Приносять їжу і всі накидаються на неї.Потім миски порожніють і люди з нетерпінням чекають вечері.Хто готує ці всі страви? На якій кухні.Чи Читати більше »

  Ян Щасний Гербурт видає у 1613 році невелику книжечку  – порадник для юних шляхтичів – Аrs Dobromilensis.Наука Добромильська.Що у ній такого особливого? Що у ній особливого для нас, людей 21 століття? Сам принцип вибору жанру і принцип підходу до формування громадянина,а не просто порядної людини, про яку вже писав його родич і попередник Миколай Рей із Журавного. І політичні ремінісценції.Він застерігає, що в часи перемін не можна пристосовуватись до обставин: «Вічна ганьба тих,хто підчас громадянського спротиву був лояльним до обох сторін». Гербурт каже просто: міняти свободу на гроші – означає потрапити в рабство. То було щось абсолютно незбагненне, сказане Читати більше »

    У 1944 році священик з Добромиля відмовився тікати на Захід.»Хіба може пастир залишити свою отару?» Віряни його не видали: він усе життя пропрацював садівником у колгоспі,проводячи підпільно обряди.Його сад зараз заріс і здичавів. Хлопчику 15 років, зв’язковому  УПА, енкаведисти вирвали волосся.»Але я їм нічого не сказав!» Героїв не буває багато, але без них суспільство деградує.Звичайна людина має вибір так само: повестися як людина або впасти на саме дно.Як правило вона не потрапляє у ситуації, загрозливі для життя, і не здатна віддати життя за когось.Але життя без жертв не буває, особливо,  коли Батьківщині загрожує небезпека чи йдеться про майбутнє.Для Читати більше »