Мене тішать мовні суперечки щодо вживання і написання слів, бо коли всі мовчать, то не знати якою мовою. Навіть якщо ті суперечки трохи жорстокі чи навіть брутальні. Усі вони мають, безперечно, політичний  та історичний контекст. Я теж маю що сказати на цю тему, не хіба «сам дурень». І прошу не кидати мене як того лиса у терновий кущ, бігме, я нічого поганого не хотіла.

Я народилась і виросла на Бойківщині,маю філологічну освіту, отриману ще в радянських університетах, і пишу прозу. Мені колись подарували гарний великий нотатник і я вирішила використати його під словник мови свого села Уріж. Тобто стала пригадувати  тамтешні слова, які чула в дитинстві і чую зараз. Папір швидко закінчився, а слова – ні. Я їх пригадую у найневідповідніший момент і гублю знову. Але то не страшно, в своїй хаті вони нікуди не подінуться. Причому у мене є два словники бойківських говірок, які я  колись придбала. Деякі слова записані в моєму Урожі.

Я багато їжджу по селах, маршрутками, звісно, і знаю, як треба розмовляти з місцевими людьми, щоб ті розповіли мені щось цікаве. Своїй людині, хоч не зі свого села, вони розкажуть більше, ніж пюдині, яка говорить чистою літературною мовою. Людину пізнати по бесіді – це правда.

Ідентифікація «свій-чужий» відбувається ще, коли заходиш у автобус. Не конче казати »Слава Ісусу Христу!» в громадському транспорті, бо прохачі-гастролери теж так кажуть. Вистачить і «Добрий день!»  Чи ви знаєте, що нас ідентифікують вже за наголосом? По тому, як ви скажете «До Трускавця (Самбора, Борислава ), водій здогадається, чи ви місцеві, чи зі східних теренів, чи поляк. І якщо спізнає місцевого, то між вами одразу виникне довіра. Крім того, у наших співанках наголос може змінюватися задля милозвучності чи рими. Місцеві наголоси, словоформи, фонетичні варіанти – дуже різноманітні. Мені важко було зрозуміти свою бабцю, яка мешкала у горах, за 10 км  від Урожа, саме через те, що вона вимовляла і наголошувала слова зовсім не так, як я звикла. Мою приятельку з київського села незлобиво обізвали москалькою за слово «Спасібо!» Інша, з Києва, посидівши за святковим різдвяним столом і послухавши бесіду цьоці Олесі, майже нічого не розуміла.  А фальшиві повстанці брали до себе когось із місцевих стрибків, бо вся їхня конспірологія летіла до біса, варто було їм розкрити свої погані писки. Позаяк, нам ще може доведеться воювати з четвертими моск…ми,не заганяйте мову і прокрустове ложе, не уніфікуйте і не стерилізуйте її. Це допоможе врятувати своє життя. Той самий неправильний наголос чи неправильна граматика. Чим більше розмаїття всередині мови, тим важче її знищити. Суржик,  професійний сленг мають коротку історію, діалекти сягають в глибину тисячоліть. Чому бойки прикривають голосну О на початку слова приголосними- вочи, вогирок, вопир, Волена? Чому кажуть СамбІр, з наголосом на другому складі,ТрУскавець на першому, а назва повісті Івана Франка звучить «БорИслав сміється»?А чому в дитячій мові слово «папа» означає «хліб»? Яка таємниця дитячих словоформ «хойці на руці»? І яка етимологія слова «комашня», що означає «поминальний обід»?  У нас в селі вже так не кажуть, але слово це у вжитку в гірських селах. А топоніми, які вже не можуть розшифрувати місцеві старожили?  І чому в нас стільки пташиних і звіриних прізвищ – Сокіл, Сорока,Воробець, Чапля,Ворон, Вовк, Кіт, Лис, Заєць, Бугай, Щур?

Яка різниця між словами «видіти» і «бачити»? Відчуваєте її?

Я лише окреслюю теми майбутніх розмов у соцмережах, спільні пошуки істини. А ті фемінітиви, які калічать мову, відпадуть як короста, а вдалі залишаться. Просто більше читайте українську класику і більше розмовляйте, створюйте слова за законами мови, пильнуйте за милозвучністю, бо краса – це теж зброя.