Kанал RSS

Про людей та богів

0

Вересень 15, 2019 від Галина Пагутяк

Наші співгромадяни,тобто якась частина колишніх активістів, починають мені нагадувати Сізіфа, який після чергового скочування каменю додолу, вирішує більше  його не котити на гору. Очевидно, щоб камінь не скочувався,потрібно  піднятись самому на ту гору й підготувати місце,щоб камінь більш ніколи не скочувався. Закріпити позиції. Саме це трапляється з усіма протестами, революціями та Майданами. Величезне напруження , перемога – і знову зрада, реванш реакційних сил.  Колишні переможці зазнають панічної атаки, їм здається,що  весь світ хоче загарбати Україну,і  це все демонізується. А від демонів ховаються в теплому запічку приватного життя. Пасивна маса  не може встояти проти харизми, вороги нишкнуть, але харизма підйому на Читати більше »


Нестерпна легкість пристосуванства]

0

Вересень 7, 2019 від Галина Пагутяк

Добровільна лояльність до політики, яку проводить кожна влада, виникає радше з вигоди,аніж з примусу чи страху.  Наші українські громадяни, як і пострадянські,  з однаковою охотою виконують приписи Табачника чи Гриневич, міністрів оборони пострадянського зразка, і якщо до влади колись прийдуть  україноцентричні сили, то будуть виконувати  і їхні розпорядження. Мене завжди дивувало не  те, що виконують, а ця автоматична простота з якою вони це роблять. Скажуть повісити в кабінеті портрет Бровка чи Мурчика, вони це зроблять. Скажуть повісити портрет Сталіна – нема проблем. Найбільше  колаборантів у освіті і армії, найважливих ділянках суспільного життя. Від їх позиції залежить,чи буде існувати держава чи Читати більше »


Терен у нозі

2

Серпень 27, 2019 від Галина Пагутяк

Франко – як терен у нозі для тих, хто хоче, аби в Україні була Європа чи Москва,лише не Україна. Кілька років тому зі мною зв’язався один багатійко з Тюмені, уродженець Бойківщини. Спершу він мені надіслав посилання на журнал «Полярная звезда», де були публікації Бузини,  тоді ще живого, і нині живущого Богдана-Ігоря Терещенка, який написав статтю,що її навряд би опублікував хтось в Україні.Не знаю, чи був він на той час аспірантом  Інституту літератури, але стаття посилала всю тисячолітню історію нашої літератури на смітник. Лишились у ній Григорій Сrоворода та пару «геніїв укрсучліту», що вже стали всім нецікаві. Іван Франко  удостоївся найбільшої Читати більше »


Цар Едіп і валянки

1

Серпень 21, 2019 від Галина Пагутяк

  Схиляння перед чужим і не пошанування свого – це той камінь спотикання, об який перечіпається не одне покоління українців. Навіть освічених Незнання власної культури та історії вимиває з наших рядів потенційних творців майбутньої сильної і незалежної  держави. Часто у Фейсбуці читачі вихваляються своїми придбанками і книжковими полицями,на яких домінують переклади новоспечених чи новопреставлених бестселерів. Оригінальна українська література заямає з  з того десь один відсоток. Я б не назвала це снобізмом. Зорієнтуватися в потоці книг важко людині, яка відносно недавно почала приятелювати з книгою. Рейтинги у нас давно замінили книжкові огляди та критику, а більшість достойних книжок видані мізерним накладом Читати більше »


Чи потрібні Україні успішні люди?

2

Серпень 17, 2019 від Галина Пагутяк

  Знаєте,як працюють «чорні археологи», по-старому, розкрадачі гробниць? Приїжджають на місце військових поховань з металошукачем,роблять дірку,де запікає,забирають нагрудні знаки і йдуть собі. Знайшов-викопав – продав.  Слави їм не потрібно,бо за це начебто карають. Сучасна культура існує за тим самим принципом: там копнув,там вкрав,написав-намалював-заспівав,продав. Тільки її «творцям» потрібна слава, яку вони називають успіхом. Чи був Іван Франко успішною людиною? За сучасним визначенням він був лохом. Бо міг би стати професором  у Відні, а не «вошивим дідом»,як називали його рідні нагуєвицькі. А Шевченко міг би стати агентом охранки й жити десь у Римі,а не 10 років провести серед солдафонів за Уралом Ну, Читати більше »


Діти соняшника і кукурудзи

3

Серпень 10, 2019 від Галина Пагутяк

    Якщо комусь здається, що я зараз не сплю через прихід так званих «нових облич» до влади і нарікаю на глупоту українців, то це не так. Президенти сьогодні є, завтра нема, глупота – явище глобальне, а основною світоглядною платформою для  мене було й залишається: виживуть мудрі й добрі. Решта отримає те,що заслужила – дегенерацію і смерть. З кожним днем моя думка укріплюється, бо  я сяк-так вмію відстежувати причинно-наслідкові зв’язки, і власне самі зв’язки між явищами та предметами. Але вам це нецікаво, ви підтримуєте перепостами  одне й те саме – воду в ступі, творці якої  намагаються бодай на день продовжити Читати більше »


Cад чи Дике поле?

3

Липень 19, 2019 від Галина Пагутяк

  Найперше,що слід було зробити, здобувши Незалежність, це відкрити світові  українську історію та культуру, а не стояти вбогим жебраком під дверима Європи і пронизливим голосом завивати,що ми ніхто і нічого не можемо запропонувати, тому навчіть нас. Проте навіть всередині самої України  національне звільнення від колоніальних табу та цензури відбувалось без жодної підтримки влади, дуже тяжко, з нападами панічної атаки, відступами та істериками,  зрадами. Якби наші хлопці так воювали на Донбасі, то ми вже втратили б Україну. Позаяк бійці на культурному фронті були не надто відважні,а тих поодиноких,що намагались відстояти національні скарби, ізольовували як дикунів, ліплячи їм ярлики націоналістів чи  вар’ятів, Читати більше »


Нам наплювати на ваші могили

2

Липень 15, 2019 від Галина Пагутяк

Все, що залишилось від зниклого міста Соколів коло Стрия – два цвинтарі,католицький та єврейський. Якщо єврейський пару років тому обгородили нащадки двох родин, що вижили після Голокосту, встановили пам’ятник  жертвам на спільній могилі, то  католицький можна пізнати лише по барвінку і двох потрощених гробівцях. Там все поросло лісом,частина цвинтаря вже розорана,і він зникає на очах. Про мародерство можна не казати  –  ще кілька років тому було видно, що всі могили пограбовані, особливо,багатші. Єврейський цвинтар поріс бур’янами,табличка на огорожі зірвана. Траплялося мені таке бачити у Добромилі, і по селах. Комуністи знищували католицькі цвинтарі, нівечили скульптури, збивали металеві хрести. Зараз і без Читати більше »


Чорний сон Чернігова

3

Липень 5, 2019 від Галина Пагутяк

Феномен Чернігова полягає у тому, що я не знаю красивішого українського міста і  водночас настільки зросійщеного. Там мешкає невеличка українська діаспора, яка при ворожому ставленні влади до державної мови намагається бодай якось покращити  мовну ситуацію. Нічого не змінилось у Чернігові за 15 років, відколи я там побувала. Водії, чиновники, продавці, касири,державні службовці, офіціанти, бібліотекарі, вчителі не збираються виконувати навіть той безхребетний Закон про мову, який прийняли недавно. Тут немає, правда, агресивного сепаратизму як на Півдні, є звичайна сонна впертість і небажання знати мову свого роду. Якщо Одеса – колишній всесоюзний курорт, а Запоріжжя – феод червоних директорів, то Чернігів близько Читати більше »


Добрий косар

1

Червень 21, 2019 від Галина Пагутяк

  З вікон нашої хати видно гори, церкву і стежку. Видно, хто йде з автобуса і чи несуть люди хліб з магазину. Це важливо, бо хліба може не вистачити всім. Так ми жили,а потім жила моя мама. Якось сусідка засадила город кукурудзою і закрила весь цей красивий і потрібний вид, що дуже засмутило мою маму, бо їй доводилось ціле літо дивитись на темну стіну кукурудзи. Десь тоді у мене виник задум написати про Косаря, який стинає все,що не дає нам змогу дивитись у майбутнє,перетворює дикі хащі бур’яну на сонячні галявини, стинає оті розвалені селянські пустки, з яких витягнуто всі залізні Читати більше »