Kанал RSS

Українська книга: «Чорний дощ» Ольги Лілік

0

Жовтень 22, 2021 від Галина Пагутяк

  Що виросте з дітей, яких бібліотеки і школа нині накачують мотлохом про принцес, рожевих поні та чаклунів, як імпортним, так українським? Життя розвіє чари, а не-виховання почуттів, емпатії перейдуть у жорстокість і цинізм. Не буває прекрасної юності, це, можливо, найгірший період в житті людини, якщо та здатна щось відчувати і має моральний інстинкт. Вона не має незалежності, вона беззахисна і довірлива і йде як безпритульне цуценя до кожного, хто її покличе і вислухає. А потім або врятується, або зламається. Повість Ольги Лілік «Чорний дощ» ( первісна назва «Кімната сповіді») варта того, щоб її вивчали на уроках літератури у випускних Читати більше »


Українська книга: Олег Поляков «Крижана карусель»

0

Жовтень 17, 2021 від Галина Пагутяк

    Усі, хто вийшов з Майдану, переживають постравматичний синдром.Хтось занурився у глибоку депресію,зазнавши розчарування, бо на революціях і війнах заробляють маркітанти.Хтось відмовився від підозрілих пропозицій.А хтось мудро продовжує відстоювати правду.Письменнику теж не уникнути цього синдрому. Важливо уникнути кон’юнктури й притримати язика, тобто перо від пафосу чи іронії. Бо – Небесна сотня, бо тисячі вбитих на війні. І тільки покидьки можуть це ігнорувати. Ми ніколи не зможемо вихаркати цю кров з наших українських легень. Кармічне колесо Другий роман Олега Полякова позначений зрілістю і виходом з хаосу. Я б не порівнювала автора ні з Рабле, ні з Гомером, і не стану Читати більше »


Добромильський арсенал врятовано

0

Жовтень 15, 2021 від Галина Пагутяк

Два роки тому наше товариство шанувальників галицьких старожитностей з жахом дивилося на провалений дах міського арсеналу 16 ст. І не природні стихії в цьому винні, а неповороткість чиновників від культури та зажерливість місцевих бонз. І байдужість містян, які все життя прожили в Добромилі й навіть не знали, що це за занедбана почорніла споруда, в якій десятиліттями зберігали картоплю. Провалений дах означав, що невдовзі любителі наживи розтягнуть раритетну цеглу і камінь, як це було з друкарнею Яна Щасного Гербурта в Боневичах, а місце у центрі міста піде під якийсь генделик, або віллу когось з вітців міста. На наше обурення мер розводив Читати більше »


Поствіртуальне

0

Жовтень 9, 2021 від Галина Пагутяк

    За 40 років у літературі я надивилася усього й тому  там, де інші плачуть, мені стає смішно. Бо те, що відбувається зараз,  копія того, що було в епоху соцреалізму. Та сама модель, ті самі типи, той самий серпентарій, та сама формула успіху. Колись спілчанський працівник розповідав мені, як перед з’їздом чи ще  зборами укладали всілякі списки і всі писателі хотіли потрапити бодай у якийсь.  Один з них в азарті  «напросився» у список померлих. Оті всі рейтинги, «сто найкращих», і «канони», і премії – це той самий совок, тільки в буржуазній обгортці. Особливо кумедно, коли на це купляються нібито Читати більше »


Українська книга: Володимир Даниленко «Грози над Туровцем»

0

Жовтень 5, 2021 від Галина Пагутяк

    Як виглядає продовження традиції  української літератури, де національний вміст сам підказує природну форму? Наче ріка, широка і вільна, яка тече собі до моря і ніщо не може її зупинити.Ні зливи каналізації, ні ГЕС, ні зелена цвіль. Якби у нас після 1991 року до влади прийшли національно-патріотичні сили, а не перефарбовані комсомольці-комуністи, сучасна література виглядала б  так само респектабельно, як проза Володимира Даниленка і це він би презентував українську літературу на світових книжкових ярмарках, а не одні і тє жє ліца, що за тридцять років постаріли і виписались. Тим часом Володимир Даниленко з вічною українською усмішкою на обличчі оре Читати більше »


Українська книга: « Коростишівський Платонов» Олександра Клименка

0

Вересень 29, 2021 від Галина Пагутяк

  Тільки одиниці в Україні розуміють, що вершки нашого літературного бомонду протухли й позеленіли, бо вже давно повторюються чи опустились до блогів, гастролерства і балакаючих голів. Але вступатися вони не збираються – їх оточила зграя молодих цинічних «експертів» і епігонів. Коли у світових літературах автори сходять зі сцени за кілька років, у нас вони завдяки корупції, непотизму та публіці, яка купує, але не читає, тримаються до смерті на плаву. Про якусь спадкоємність не йдеться – вирощені у пробірці   на літературних фермах письмаки нежиттєздатні як гомункулуси. Цей щурячий король підбирає крихти з бюджетного   столу і всіляких лівацьких фондів, і видається всесильним Читати більше »


Українська книга: «Поглинуті колокутою» Лани Перлулайнен

0

Вересень 24, 2021 від Галина Пагутяк

  Написати історичний роман – це вам не писати про себе коханого (кохану)  чи ні про що. Це кількарічне вивчення джерел, відбір матеріалу та його осмислення. Не плутайте з костюмованими мелодрамами, над якими регочуть історики, хоча наш читач так опустився, що серйозна література не засвоюється його здеградованим інтелектом. Після написання дійсно історичного роману письменник  може читати лекції, де поділиться знаннями. Але кому вони треба? Маріанна  Мнішех  та її чоловік Дмитрій «Акела промахнувся!» – подумала я про себе, коли побачила, що український роман про галичанку, яка стала московською царицею, до речі, легітимною,що довела дослідниця Лана Перлулайнен, та її чоловіка, який виявився Читати більше »


Українська книга: “Провидець” Алли Рогашко

0

Вересень 18, 2021 від Галина Пагутяк

  Українська книга – це книга, написана українським автором українською мовою, а не те, що ви думаєте. Переклади, звичайно, збагачують мову й культуру, але найперше видавцям  треба підтримувати літературу оригінальну, бо у кращому випадку вони полюють за самопроголошеними «коронованими» і «канонізованими» авторами, замість того, щоб відкривати нових авторів, серед яких є надзвичайно самобутні й цікаві. Нюх втратили вони задовго до ковіду. Є така хвороба – снобізм  (лінь). От я вирішила познайомити українців з такими авторами і потрохи буду створювати їхні портрети. Володимир Даниленко, Олександр Клименко, Лана Перлулайнен, Олег Поляков, Назар Вівчарик… Потім згадаю ще. Сподіваюсь, у мене легка рука. Роман Читати більше »


Фіра дров або Вступ до культурної паразитології

3

Серпень 30, 2021 від Галина Пагутяк

  28 серпня 2021 року. Нагуєвичі. У селі одне весілля і два похорони.На задвірках Музею Івана Франка догоряє ватра.Людей нема. Білі люди, тобто чиновники і наукова номенклатура плюс два депутати  – на фуршеті. Плебс пішов до лісу їсти шашлики і пити пиво. Два вуйки, що повинні імітувати народний колорит, роз’їжджаючи на заквітчаній фірі, питають одне одного: Слухай, а нашо вони то палили? Відки я знаю! Десь дорогою з Дрогобича скарений, замучений, босий іде Іван Франко  з криміналу у супроводі двох жандармів і видить тото всьо. А ще незняті ланцюги і пута декорацій вистави «Мойсей», на тлі яких робить селфі кумир Читати більше »


Козак Мамай і пітекантропи

0

Серпень 25, 2021 від Галина Пагутяк

    Козак Мамай –  символ свободи, мужності і мудрості. Проводити Мамай-фест у Кам’янському, місті, яке паралізоване, як і більшість українських  промислових міст, совком, це дуже правильно. Українська інтелігенція, від якої вимагають ледь не самоспалення і оголошують винною у всіх смертних українських гріхах, у цих містах – на правах діаспори. Її не допускають до влади, її думка нікого не цікавить. Єдине, що їй дозволено, це проводити якісь локальні заходи, як-от у радянські часи – виступити біля пам’ятника Шевченка разом з чиновниками. На власне українську культуру ніколи нема грошей. Та що там казати – галицькі міста не набагато кращі,  тільки там Читати більше »