Kанал RSS

Пасинки смерті

0

Липень 14, 2018 від Галина Пагутяк

      Переможені не повертаються.Це дозволено тільки переможцям – з щитом або на щиті. І тут починається найстрашніше, чи навіть найганебніше.Чи  скалічений римський легіонер, чи однорукий іспанець Сервантес, чи постарілий запорожець – всі вони стають пасинками смерті.Вона відвертається від них.Відвертається і життя. Війна залишає по собі тисячі калік і суспільство, якщо неможлива реабілітація, мусить про них подбати.Вже не пам’ятаю у кого з забронзовілих класиків соцреалізму я читала зворушливу історію про госпіталь для безпомічних інвалідів війни: ідеальні умови, персонал, який не обкрадає, найкращі ліки.Тоді я ще не знала як після війни ловили на ринках скалічілих солдатів-переможців, садовили у потяг і Читати більше »


Уже так більше не буде?

1

Липень 8, 2018 від Галина Пагутяк

    Свято Івана Хрестителя – щороку,а з’їзд роду Модрицьких з нагоди виходу книги про них –  раз в житті.Один з найдавніших родів дрогобицьких передміщан,шляхти гербу Яструбець. розбудовував Дрогобич, століттями оберігав українську ідентичність  міста, віддавав життя за Україну, прикрашав місто талантами і майстерністю, робить це і зараз, хоч і дуже порідів.Повинна би бути якась  програма збереження пам’яті такого феномену як передміщани. Поки він не розчинився в діаспорах, заробітчанстві, поки байдужі нащадки не викинули в сміття давні світлини і старі меблі.Байдужість породжує порожнечу і її не заповниш грошима чи статусними речами, як духовну убогість  Дрогобича не приховаєш фестивалями і показухою.Міська влада Читати більше »


Вибачте нас,українців…

2

Червень 29, 2018 від Галина Пагутяк

Вибачте нас, українців, за те, що кожного дня вбивають наших синів і братів на війні, і  це заважає вашому бізнесу. Вибачте , що країна, яка захопила наші землі, збила ваш літак і забрала життя мирних громадян. За те, що вам доводиться відмивати від крові гроші і обійматися з  кремлівським монстром. Що у вас уже болить язик висловлювати занепокоєння і ховати  очі  кожного разу, коли  брутально порушують наші фундаментальні людські права. Вибачте, що ми також, як і всі люди на планеті, заслуговуємо  право на життя, чисте довкілля,  гідну оплату праці, освіту, ЗМІ і обслуговування державною мовою у своїй країні. Вибачте,що ми  Читати більше »


Доки мовчить історична пам’ять

0

Червень 23, 2018 від Галина Пагутяк

  Військові злочини мусять бути покарані і не забуті,щоб  уникнути їх повторення. До них не можна приліпити штамп локальної історії,бо вони належать  історії глобальній. Це – урок, який треба вивчити, аксіома, яку треба прийняти як метод. Злочини окупаційної влади на Донбасі мають той самий почерк,що і злочини енкаведистів у червні 1941 року, коли в Галичині було замордовано десятки тисяч українців і поляків: членів «Просвіти»,  вчителів,лікарів,адвокатів,науковців,священиків. Всього лише за кілька днів. Як і тепер, тіла закопували, вкидали в шахти,топили, щоб  приховати злочини. Суспільство не вивчило уроку. Ті самі методи розправи і та сама наївність,що сусіди не донесуть, що окупанти виявлять гуманність. Читати більше »


Чим завинила українська література?

1

Червень 16, 2018 від Галина Пагутяк

«Депресивна», «хуторянська», «провінційна»,»плаксива»…Одне слово,  сільська. Найбільше село ненавидять  ті, хто звідти втік і вважає  московський суржик виявом високої культури. Найбільше ненавидять українську класичну літературу ті, хто читав її лише в шкільних хрестоматіях і його знання про неї залишились на тому самому рівні. Відчуваючи,що це негарно, непатріотично,  дехто почав приміряти на класиків модерні шати,колупаючись в їх особистому житті, але більшість нав’язує  малоросійську опінію, що в нас ніколи не було  достойної літератури, і що її треба викинути  взагалі зі шкільної програми, бо вона травмує невинні дитячі душі. Я все  це чую ціле життя і не лише  від прихованих українофобів, а й від Читати більше »


“Хочете з України зробити хутір?”

0

Червень 8, 2018 від Галина Пагутяк

Найбільше побоювання новітніх культуртрегерів, носіїв універсальної поп-культури і адептів політкоректності, аби Україна,не дай,Боже, не стала хутором. Ця думка  ще шкідливіша  ніж московська загроза,бо там можна встановити, принаймні, видимі фільтри і це все-таки фронт –ворог перед тобою. Так само у цивілізований спосіб поступово можна витіснити малоросійство з освіти і культури. Але як витіснити з голів пієтет до всього «імпортного»? Що на одному рівні з німецькими люстрами, американськими джинсами і чеським «хрусталем». І що таке, власне, хутір? Це -свобода, незалежність, гармонія з довкіллям. Недаремно у 50-і роки українські хутори зрівнювали бульдозерами. І ця колоніальна короста – ознака провінційності і вторинності, а не Читати більше »


Хто написав “Сонячні кларнети”?

0

Червень 3, 2018 від Галина Пагутяк

  Письменників стає дедалі більше,а книжок менше. Герман Гессе  делікатно називав передвоєнну добу фейлетонною, тож нашу можна без перебільшення назвати графоманною, бо зараз кожен,хто може стулити кілька речень докупи, претендує на звання письменника.  Нема чого дивуватись, що статус письменника  впав у цілому світі. Шевця, який не вміє шити взуття, обізвуть партачем,але спробуй так назвати особу, яка видала книжку!  Час від часу в літературу вриваються натовпи дилетантів, пролетарського чи селянського походження – там теж буває призов як до війська. Серед них можуть бути навіть дуже талановиті, хто  дійсно потребує висловити правду про свій час,але здебільшого абихто,ще й з великими амбіціями. Теперішній Читати більше »


Запах бензину і Божа машина

1

Травень 28, 2018 від Галина Пагутяк

Те, що Кант називає моральним імперативом,  означає  якість особистості,основу якої складають  вимогливість до себе і постійний розвиток. Для того існує й освіта. Не важливо, хто ти столяр, священик чи композитор. Важливо – який ти. Крах сучасної цивілізації почався тоді,коли люди власний розвиток почали підміняти прагненням домінувати, хоча жодних підстав для цього не було. Місце стало прикрашати людину, а не навпаки – не  має значення який ти – головне, хто ти. За останнє десятиліття геть розмите поняття професійної етики,що неминуче тягне за собою знищення професіоналізму.  Лікар відмовляється рятувати людину навіть тоді,коли існує загроза її життю,бо у хворого нема грошей. Вчитель не Читати більше »


Уніформа і мова

0

Травень 19, 2018 від Галина Пагутяк

  Ти виходиш на вулицю вдягнений в уніформу,  щоб не виділятись,бо так ходять усі. Ти вдягаєш у неї своїх дітей, щоб над ними  не знущались,але не думаєш, що забираєш у них майбутнє, а отже – майбутнє України. Робота, крамниця,спортзал,школа,соціальні мережі,дозвілля – ні кроку без уніформи. Вона – твій єдиний захист,хоч вже зогнила,зітліла,і тхне війною. Вона захищала тебе від голодомору і чорних воронків,допомагала зробити кар’єру,підвищувала статус і головне – робила тебе непомітним,бо таким легше вижити. Не дивно,що ти  вважатимеш це рабське лахміття запорукою повернення до «щасливого дитинства» із маршами , Фондом миру і ковбасою по 2.20. А для молодших – долар Читати більше »


Як виглядає рай

0

Травень 13, 2018 від Галина Пагутяк

  Встати о 5 ранку,щоб сісти під Високим Замком у автобус,  який повезе до Дунаєва. Сама назва містечка, яке у 15 столітті архиєпископ і гуманіст Григорій із Сянока перетворив на фортецю і сам підносив воякам боєприпаси,щоб віднадити татар,нагадує про містичний край за Дунаєм,куди можна потрапити, подолавши страх і відчай. Тут почався Ренесанс, тут був Двір поетів,тут кожен від старого до малого почував себе захищеним і потрібним.Тут панували простота і скромність і закладались підвалини майбутнього  Дунаїва ХХІ століття. Вчетверте ми проводили тут Дунаївські зустрічі в надзвичайно корисному для тіла і духу середовищі. Без промов чиновників, співі під караоке, на подвір’ї костелу Читати більше »