Kанал RSS

Ваші російськомовні діти

2

Вересень 25, 2020 від Галина Пагутяк

    Пригадую ті свої нечисленні поїздки з «Книжковим двориком» на південь і схід, звідки я поверталася з різними відчуттями, часом  пригнічена, часом збентежена, писала про те, що бачила, а потім читала обурливі коментарі  від тамтешніх українців. Я ніколи не торкалася одного питання, але тепер,коли пані Люба Хомчак розмовляє з янголами,і її ніхто не зможе замінити, і навіть такі десанти раз у рік, коли українці мали змогу почути українське слово в своїх зросійщених містах, щезнуть, вирішила послати останній привіт у Черкаси, Херсон, Запоріжжя,Краматорськ,Чернігів  тим людям, які  підтримують українське.Не так  про них, як про їхніх та не їхніх дітей. Я не Читати більше »


Данайці з їхніми дарами

0

Вересень 15, 2020 від Галина Пагутяк

    Після Троянського коня посипались дари данайців. А дзвіночок прокалатав давненько. На патріотичній хвилі , на початку війни, Львову запропонували побалакати  московською .Потім мала відбутись здибанка пісателєй Донбасу і Лугандону з українськими письменниками.Не дуже вийшло. Не сприйняло суспільство категорично. Що ж, підемо іншим шляхом – тіпа європейським. Зачистка програми з української літератури  від знакових творів і заміна їх безталанним укрсучлітом. Невдоволених посікли як капусту,бо ж  постмодерн попереду всієї планети.  Фоліо і КСД тихенько клепали переклади шедеврів укрсучліту  московською,аби читало насєлєніє, яке боїться української мови як чорт ладану,а тому вивчити не може. Автори були не проти, хоч їх і не Читати більше »


Граблі,гречка і стопкран

1

Вересень 4, 2020 від Галина Пагутяк

    Коронавірус плюс недолуга влада – формула, яка визначає нині реальний стан української культури та її перспективи. За майже 30 років у нас не було жодної дійсно української влади. Як тільки національна культура пускала паростки відродження з дозволу влади,ясна річ, владу негайно міняли й обирали українофобську. Зрештою культура почала пристосовуватись до таких циклів і не все вдавалось заморозити. Сегмент її повільно збільшується разом з усвідомленням,що без національної культури з абсолютним домінуванням української мови ми нічого ніколи  не досягнемо. Власне,тільки завдяки українській культурі ми зберегли державу і, дасть Бог,збережемо. Недавно один чоловік,директор школи,сказав мені: ми будемо робити свою справу,доки живемо, Читати більше »


Де общеє добро в упадку…

4

Серпень 16, 2020 від Галина Пагутяк

Еге ж: забудь отця,забудь і матку, лети повинность ісправлять. А ще крім Котляревського, про це казав Ісус: покинь батька і матір, і йди зі Мною. Коли треба дійсно зробити щось корисне для громади, в нас знайдеться безліч «поважних» причин цього не робити: іменини,ювілеї, город, ремонт, діти, онуки, з обов’язковим додатком «на жаль». Але якби йшлося про вигоду, то всі ці сімейні чесноти копнули б у кут. Питання вибору взагалі не існує, коли треба їхати маршруткою, за свої гроші й працювати на благо Вітчизни, а тоді пізно ввечері повертатись з думкою, щоб це повторювалось знову і знову, аби вичистити сліди людського Читати більше »


Їмость з дитиною

3

Липень 25, 2020 від Галина Пагутяк

  Раз на пару років я опиняюсь на автостанції в Самборі,тій, що на базарі,й здійснюю один ритуал. В самому кутку є обшарпаний кіоск з хлібом,  де на мене чекає половина великої житньої хлібини, якої вистачить родині на кілька днів. Це просто житній хліб,  без усіляких додатків і нудотної солодкавості, і привозять його з Рудок.Але мене приваблює його прямолінійна простота. Так само розмовляють люди в убогих маршрутках,що прямують в гірські села, продавши свій товар і зробивши всі закупи. Вони скидають на сидіння торби і біжать купити хліб. І кажуть «Слава Йсу!», коли заходять в автобус.Так було 10 років тому,і 20.А цього Читати більше »


Спадкоємцям Гербуртів

0

Липень 18, 2020 від Галина Пагутяк

Я не була вчора під Верховною Радою, не писала гнівних постів на захист нашої мови – написала їх дуже багато, коли все було тихо, як на цвинтарі. Рада, що інші це робили, і шкода, що я не  в Києві. Вже не знаю, скільки часу не була в Києві.Але вчора ми відзначили з Ланою Перлулайнен, талановитою письменницею і послідовною, а не ситуативною патріоткою, день захисту нашого історичного спадку. Ми поїхали обсервувати оборонний замок Гербуртів біля села Тарнава, що коло Добромиля, в якому він зараз стані. Та в якому стані – по коліна у травах, по шию у заростях.Він витримав потоки води Читати більше »


Добромильські секрети

2

Липень 12, 2020 від Галина Пагутяк

Добромильські секрети, Або про  те, як локальна історія є частиною всесвітньої. Я не лукавила,коли казала після виходу мого роману «Магнат»,що мені потрібне ще одне життя, аби дослідити постать Яна Щасного Гербурта ( 1567-1616).Ще вчора я розмірковувала над  Григорієм Сковородою та його віртуальною зустріччю з Парацельсом у Токаї, аж раптом пригадала собі Гербурта, з яким ми давно не бачились. Бо щось ми скисли,пані та панове, з тим коронавірусом  і війною за  культурну ідентичність. Мало опиратися   гальванізованому трупові совка і огризатися на звинувачення у провінційності. Оборона – це поганий захист. Натомість цього  дощового дня я пропоную вам поринути у блискучий прекрасний світ, Читати більше »


Похвала українським слонам

0

Липень 8, 2020 від Галина Пагутяк

  Слони мають довгу пам’ять. Велике щастя  зустріти на своєму шляху такого «слона». Ним не конче мусить бути хтось в літах – часом це навіть дитина, яка,як я колись, любила сидіти і слухати розмови старших на піродрайці, коли обдирали  гусяче пір’я на подушки й перини, чи просто сходились до хати в неділю чи на свята. У слонів великі вуха для того,щоб слухати і запам’ятовувати. Зараз слонів можна зустріти  у Фейсбуці – побачать фото і слово за словом докинуть якісь факти. Наприклад,моя родичка і приятелька дитячих літ,яка вже давно живе не в Україні,згадала,що бачила рештки давнього городища і пізнішого монастиря на Читати більше »


Про плагіат і халтуру або А шо такоє?

1

Липень 4, 2020 від Галина Пагутяк

Норми в нашому суспільстві деколи такі дикі, що  здається, ніби я живу в альтернативній до здорового глузду реальності. Плагіат  починається зі школи. Школярі скачують з інтернету реферати і твори. Хто намагається писати сам, може поплатитись за це гіршою оцінкою, «щоб не був такий розумний». Есеї на ЗНО писати навчають репетитори,але  дитину,  яка нічого не читає, можуть і не навчити висловити елементарну думку. Курсові, дипломні роботи  в  закладах освіти можна купити.Як і дисертації.Найгірше – це те, що ці страшні гріхи толерують і навіть доводять право привласнювати чужі тексти,  шляхом купівлі чи крадіжки.За межами цього альтернативного світу плагіат – один з найтяжчих Читати більше »


Українська ідея

3

Червень 13, 2020 від Галина Пагутяк

  Розірвати коло української  карми може лише курс влади і суспільства на  системну українізацію. Хоча зараз воно,звісно,звучить як утопія. Потрібно донести до тих, хто здатний чути, чиї мізки ще на місці, навіть до українофобів, манкуртів та малоросів, що спільна угода щодо підтримки українізації вигідна нам усім. Це те масло, яке дійсно можна мазати на хліб. Не точковий масаж у вигляді  мовного закону, не лагідна українізація, а справжній бліц-кріг. Промоція ідеї незалежності, розквіту, добробуту  через патріотизм до глибини кишені. Мрія про лідерство України у Східній Європі, потужне зростання економіки, якісну освіту для дітей  може реалізуватися лише через компроміс одного ґатунку – Читати більше »