Kанал RSS

Літературна освіта

2

Січень 18, 2020 від Галина Пагутяк

  Знання рідної та світової культури ще не робить вас культурними людьми, але  допомагає відчути себе впевненіше і самим визначати пріоритети. Найпершим пріоритетом має стати  рідна культура над усіма іншими національними культурами. Світова культура – це розмаїття  національних культур, тільки й усього. Це – абсолютна істина. Вона не обговорюється в культурному товаристві,  як не обговорюється вміст бабусиної скрині з точки зору сучасної моди. Якщо ж ви опинились там, де протиставляють буцімто вбогість української культури  багатству світової, то ви втрапили межи ідіотів. Це вам підтвердить кожен француз,  англієць чи поляк. У них, якщо й виникає щось подібне, то на маргінесі. Оскільки Читати більше »


Українська література і національна ідентичність

0

Січень 11, 2020 від Галина Пагутяк

Я не лише письменниця, а й читачка. Мені пощастило в дитинстві відчути смак і запах слова рідною мовою не лише в спілкуванні з людьми, але й з книгами. В четвертому класі мама купила в Дрогобичі «Неопалиму купину» і «Собор», сестра притягла переписані вірші Леоніда Кисельова, Василя Симоненка, а вдома час від часу обговорювалися теми, за які моїх батьків вчителів могли зробити рядовими колгоспниками. Мама з татом виступали в самодіяльному театрі, який ставив Франка, Карпенка-Карого,як за часів «Просвіти». Мама купувала книги, які досі є окрасою моєї бібліотеки : Іван Величковський, Григорій Сковорода, Літопис Самовидця.Тато роздобував десь грубезні історичні романи, наприклад, «Людолови»,»Мальви», Читати більше »


Жаби і орли ( на мотив Олександра Олеся)

0

Січень 3, 2020 від Галина Пагутяк

  Класику починають в Україні згадувати,коли біда, і слів бракує, аби передати почуття з приводу того всього. Тоді і Шевченко – месія, і Франко – пророк. Навіть постмодерністське болото, яке вибудовувало свій канон на шельмуванні та запереченні Кобзаря, Каменяра, а особливо «селянської « літератури, мовчить собі політкоректно і толерантно. Ось уже й Улас Самчук опинився серед лектури українців. Дасть Бог, у такий спосіб вивчимо історію рідного  красного  письменства і дійде ще черга до проклятих ідеологами укрсучліту «Миколи Джері», «Хіба ревуть  воли як ясла повні?», «Фата моргана» та «Борислав сміється». Бо вони актуальні, а стьоб над шароварами і «Ще не вмерла Читати більше »


Український сором

5

Грудень 28, 2019 від Галина Пагутяк

Завершуємо цей рік з глибоким почуттям сорому. Не за себе, а за все содіяне на наших очах, тридцятирічний підсумок постколоніальності, коли тепер вистрелили всі повішені на стінах рушниці,як петарди на Новий рік. Соромно за владу, яка є суцільною  ганьбою  на цілий світ,зміїним клубком московських холуїв. За те, що в нашій країні, як у тій лірницькій пісні: Нема в світі правди,правди не заськати,бо тепер неправда стала панувати. При владі нема жодного патріота і бути не може. Крах правосуддя досягнув апогею. Конституція схожа на драну латану сорочку, яка годиться,щоб нею мити підлогу. Лицемірна брехня стала цинічною брехнею. Опозиційних ЗМІ практично не існує, Читати більше »


Шах і мат українській культурі

2

Грудень 21, 2019 від Галина Пагутяк

  Аби ви даремно не витрачали час, відразу повідомлю тему мого допису. Шах українській культурі – це зачистка шкільної програми від творів, які можуть пробудити в дитини співчуття, шляхетні почуття  чи патріотизм. Мат – вишенька на торті, новопризначений Шевченківський комітет. Хочете читайте,хочете ні, але це стосується тих, що збираються залишатися українцями,захопившись ультранаціоналістичними поглядами,як би це було невигідно. Ці дві підтеми тісно пов’язані між собою, просто трохи розділені в часі дві знакові події. А точніше – дві чорні мітки. Змити їх доведеться рано чи пізно, це вже не вперше. Я розумію,що це все почалось давно як спецоперація КГБ, а тепер триває Читати більше »


De profundis

0

Грудень 15, 2019 від Галина Пагутяк

Тепер люблять казати про дно, на яке опускається влада і суспільство обивателів, що таке-от обрало. Але є ще суспільство вигодуваних на знежиреному молоці глобалізації, яке саме не знає,що хоче. Їх об’єднує не те,що вони обрали таке-от, або не прийшли голосувати взагалі, ні, то лише кінцевий результат. І ті, й ті денаціоналізовані, а що може бути смертельнішим  для держави? Їх об’єднує відраза чи байдужість до  культури, мови, історії свого народу. Це у них від батьків,які слухали «Мой адрес не дом, и не улица» і здобували у фарцовщиків імпортні шмотки чи самі ними торгували. По суті, вони такі самі обивателі, хоч  у Читати більше »


Смерть за українську мову

2

Грудень 6, 2019 від Галина Пагутяк

  Нешановні видавці із ВСЛ та їхні автори,що підтримують культурну експансію у Мордор, вас дуже зацькували опоненти? Ні? Може, хоч попросите вибачення в невинно убієнного  за українську мову Артема Мірошниченка? Український ПЕН-клуб, який так щиро заступається за непристойних фріків, що називають себе художниками,а не бажаєте виступити із заявою про переслідування за українську мову? Міжнародні правозахисні організації,куди має подітися громадянин України,якого  переслідують за вживання  державної мови у власній державі? Хто дасть йому статус біженця? Голуби миру, вас не нудить від політкоректності? Обслуга туристів у  славетному Львові, вам тяжко розмовляти з українськими громадянами винятково державною, а не за бажанням клієнта? Панове журналісти, Читати більше »


Бог помер разом з ними

0

Листопад 30, 2019 від Галина Пагутяк

  У  1933-му  в Україні помер Бог разом з мільйонами, упокоєними  голодом. Він помер не лише у нас,а і всьому світі, який боявся сталінського монстра. Бог помирає  в людині тоді, коли її серце перетворюється на камінь від страху. Бог покидає суспільство, яке не отримує справедливості і покарання за кривди. Бог покидає не лише безцерковні села чи міста. Його більше немає і в пишних храмах, чиї скарбонки наповнюють нині щедрі парафіяни. Його більше немає ні в хресних ходах, ні в прощах, ні в популярних монастирях,ні в традиційних ритуалах. Можете обурюватись скільки завгодно, але  існування чи смерть Бога можуть підтвердити лише дві Читати більше »


Колаборація чи культурна експансія

1

Листопад 22, 2019 від Галина Пагутяк

    Колаборанство серед письменників не таке вже й рідкісне явище, бо цим ремеслом володіють здебільшого люди амбітні, зациклені на тому, щоб поширювати свій продукт якомога далі. Вони чудово  винюхують кон’юнктуру і вміють віртуозно одні поняття підмінювати іншими. Вони легко писали паровози про Лєніна, мир і партію,щоб тільки видати книжку віршів, йшли на компроміси з редакторами. Потім в інші часи  пропагували масову літературу, ліберальні цінності, були патріотами по суспільному виклику, закликали інших писати просто, аби легше було перекладати за кордоном. Бува й таке. Це не злочин,  просто  брак принципів, намагання вижити. Конформізм на межі з колаборацією. Але уявіть собі,  як Читати більше »


” Так какось лєгше”

0

Листопад 15, 2019 від Галина Пагутяк

Свій учительський  шлях я починала в селі на Київському Поліссі за два роки до Чорнобильської катастрофи, яке забуло, що колись входило до Речі Посполитої. Весь культурний шар було здерто спершу російським самодержавством,а тоді більшовицьким терором. В селі не було церкви, як і у всьому районі. Не вінчали, не хрестили, не відспівували. У лісі був цвинтар з дерев’яними хрестами,бо хрести ставити було простіше. Село вимирало, наступного року школу закрили. Мовний кордон починався у в райцентрі, який раніше був штетлом, про який писав Шолом-Алейхем,а потім Кагановичами,і нарешті Поліським. Питома частка недолугої  російськоподібної мови зростала по дорозі до Києва. Моя господиня хвалилася,що вона Читати більше »