Kанал RSS

Авторитети безвідповідальної нації

2

Березень 16, 2019 від Галина Пагутяк

  Мене важко чимось здивувати, але такого відвертого прислужництва я не сподівалась. Щойно посполиті обурювалися, що інтелектуальна і творча еліта не вказує їм шлях до спасіння, як почалося. »Львівська еліта підтримує на виборах чинного президента.» Всього кілька людей поставило свої підписи, а тінь впала на сотні мислячих і талановитих  галичан. «Спілка письменників підтримує  чинного президента.» Аякже, хтось нас питав, чи ми згодні підтримати. Мене пару разів запрошували на  зустрічі з місцевою владою,як Шевченківського лауреата,як правило,такі бесіди закінчуються підписанством. Та навіть якщо й ні, то мені ці високі чиновник осоружні і я ще не впала в старечий маразм, аби повірити, що Читати більше »


Матриця і 12 праведників

1

Березень 9, 2019 від Галина Пагутяк

«Мій Боже милий, як то мало святих людей на світі стало.»  ( Тарас Шевченко) Якогось дня ти починаєш задихатися від того, що тебе зрадили  ті,хто добре тебе знав колись,з ким розмовляла про все на світі. Озираєшся: хто там ще з тобою?  Боже, як мало. Менше ніж пальців на одній руці. Ні, то не кумири, не авторитети , а просто люди, які раптом змінились. Та й кумири не встромляють ножа у спину. Їх можна створювати знову і знову, але вони не зійдуть з  постаменту задля тебе. Не любитимуть тебе  в горі й бідності. Це так,ніби ти подарувала комусь золотий дукат, а Читати більше »


Ядерна зброя та українська культура

0

Лютий 16, 2019 від Галина Пагутяк

  Умови,в яких розвивалася і розвивається українська культура, жахливі й принизливі, але вона стоятиме до останнього воїна. Тих  воїнів стає дедалі менше, а мало би бути навпаки. Бо суспільство поринуло  в апатію внаслідок корупції та стокгольмського синдрому, і вивести з неї може лише природний розвій національної культури. Це – моя думка. Хтось занурений у депресію, хтось веде життя мухи-одноденки, хтось намагається усвідомити стан справ… Ціле покоління виросло, чуючи від батьків: треба валити звідси, бо діла не буде. Ці батьки звикли жити як мурашки, а не як бджоли,які діляться медом з іншими. Юні митці мріють про світове визнання,якийсь міфічний глобальний ринок, Читати більше »


І з щитом, і на щиті

0

Лютий 9, 2019 від Галина Пагутяк

І з щитом, і на щиті Пам’ятаєте,як на початку 1990-х по селах в Галичині  почали масово з’являтися символічні могили січових стрільців? Деякі з них вже занедбані. Там, як правило. не було прізвищ,просто насипана глина,обкладена дерном і зверху березовий хрест. І  табличка -»Борцям за волю України». Садили ще калину поряд і ставили прапор. Когось це навіть дратує,хтось не бачить у тому сенсу, сприймає як звичайний сільський кіч. І ось недавно я дізналась ЧОМУ. З книги Святослава Липовецького»Бандерівці.200 історій з ХХ століття» (в-во»Піраміда»). Окупанти воюють не лише з живими,а й з мертвими,особливо, коли йдеться про військові поховання. Після приходу до влади уряду Читати більше »


Троянський кінь та українська еліта

2

Лютий 3, 2019 від Галина Пагутяк

  Не вперше чую від наших «експертів», що українське суспільство  «патріархальне». Це ж так не знати історію і культуру свого  народу. Чому ж тоді в нас ніколи не було своїх диктаторів типу Піночета, Івана Грозного, Гітлера? Приховане бажання мати над собою сильну руку, переживати солодкі мазохістичні почуття – це туга за тим токсичним  тоталітарним минулим, яке спустошило душі мільйонів наших співгромадян. Тарас Шевченко чекав на Вашингтона з «новим і праведним законом»,  а не на Сталіна, що наведе порядок зі злодіями та корупціонерами. Новим і справедливим законом. Найбільша потреба нашого народу – це справедливість. Без неї неможлива свобода кожного зокрема. І Читати більше »


Замість писати про сніг…

0

Січень 27, 2019 від Галина Пагутяк

  Десь раз на рік я перечитую оповідання німецького письменника Бодо Узе »Свята Кунігунда в снігах». Воно про те, як не стрибати в потяг, якщо не знаєш куди він їде, щоб потім не було соромно. Дія відбувається на самому початку приходу нацистів до влади. Для багатьох  молодих людей, які  не могли зробити кар’єру, з’являється  швидкісний соціальний ліфт. Літній художник, що живе усамітнено, має молодих друзів, які діляться з ним своїми проблемами,  приходять  у його майстерню. Все,  що відбувається,він сприймає через пелену снігу,якого випало неймовірно багато. Молодий приятель пропонує написати  картину для виставки,бо ж нова влада підтримує мистецтво. Сам він вже Читати більше »


Мова ненависті чи мова спротиву?

1

Січень 20, 2019 від Галина Пагутяк

  Ми часто плутаємо скромне маленьке «я», що намагається публічно розмовляти зі світом, з людьми, які працюють за, не сказала б,що методичками, але за певними схемами, щоб витягувати з інших сили. Мудрий не сперечається,хіба ні? Минулого тижня я натрапила у Фейсбуку на двох жінок, чиї дописи і коментарі викликали в мене  спершу гнів, бо мені здавалось,  крапка у мовному питанні вже давно поставлена. Всебічний захист і наступальність української мови в Україні у всіх сферах життя – це не обговорюється. Влада повинна прийняти це, або піти. Ага. Добросерда українка на ім’я Оксана, я не дуже вірю, що це реальна особа, закликає  Читати більше »


Плебеями не народжуються

0

Січень 13, 2019 від Галина Пагутяк

Вчора тінню промайнув  у Фейсбуці допис польського театрального  режисера про те, що йому набридло розсипати бісер перед плебсом. Мало хто його відзначив і, як слушно зауважила знайома письменниця, у нас би його обізвали заздрісником і рагулем. І не пустили б до ПЕН-клубу, якби він був письменником. Ще раніше я стала свідком, як один маленький поет грубо обірвав поета великого, звинувативши його в вишиватництві й шароварщині. Причому молоді українські письменники рідко собі таке дозволяють, вони краще виховані і ведуть здоровий спосіб життя. Це означає, що найбільшими ненависниками україноцентричності в мистецтві є кадебістсько-комсомольська креатура, якій вже під 60 і яка воліє бути Читати більше »


Пісня без мови, мова без пісні

0

Січень 9, 2019 від Галина Пагутяк

  Вбогі тексти сучасних пісень навіть страшно публікувати,бо зразу впадає в очі навіть не примітивність,а відсутність змісту. Спроби покласти на музику тексти сучасних поетів вкрай рідко бувають вдалі. Це все має щось означати,бути знаком перемін в свідомості сучасної людини. У неписьменні часи закони, історія,біографія співались. У Карпатах ще донедавна існували пісні-хроніки, а найвідомішою хронікою є пісня про Довбуша,де дуже конкретно описані обставини його загибелі й названі винуватці. Якби не було тієї пісні, довелося б вірити на слово австрійській окупаційній адміністрації. Кобзарі супроводжували військо не для того аби розважати його, вони вели щоденник походів. Лірники теж ходили  і  передавали інформацію. Яку Читати більше »


І дідух. і ялинка

1

Грудень 29, 2018 від Галина Пагутяк

  Це як 8 Березня спричиняє суперечки у соцмережах ,може, не такі палкі, але все ж досить напружені. Дідух чи ялинка.Або – або.  У нас в селі у часи мого глибокого дитинства на Різдво завжди ставили  ялинки, навіть старші самотні люди. У кутку під образами. Ялинка –це особисте, це вісь,яка з’єднує наш дім з небесами, дерево життя посеред раю. У кожного своє. Мама розповідала, що ялинки ставили ще в хаті прадіда, а далі вже нема кому розповісти. У нас, галичан, не лише кельтська кров, а й підсвідома пошана до дерев і страх перед лісом. Тільки смілива людина може забрати до Читати більше »