Kанал RSS

Кінець «світу без кордонів»

0

Березень 29, 2020 від Галина Пагутяк

  Китайські імператори вкладали величезні ресурси у побудову Великої стіни – кожен наступний все менше розумів,на біса це потрібно, чи не краще просто  мати нормальне вишколене військо і патріотичне населення, готове дати відсіч загарбникам. Для нас – це просто диво світу, за яке заплачено непомірну ціну. Так само  стається зараз з намаганням побудувати комунізм чи рай в окремій країні чи на континенті, сплавивши усі шкідливі виробництва в країни третього світу,і при тому підмінювати поняття етики ліберальними цінностями. Глобалізація, мультикультурність, толерантність, політкоректність – всі ці камені новітньої стіни зараз овіває смертоносний вірусний вітер, завиваючи у безлюдді карантину.  І нема іншого притулку Читати більше »


Мова на карантині

3

Березень 23, 2020 від Галина Пагутяк

    Навіть  агонізуючи кістлява рука влади буде намагатися знищити українську мову, як  опору української держави. Навіть якщо половина цих слуг Кремля виздихає від найдемократичнішого у світі вірусу, останнім порухом живих буде бажання затягти у могилу нашу мову. Навіть ринок землі можна поставити на карантин.А зараз вони просто відчувають дуло московського пістолета, приставленого до потилиці. Можливо,йдеться не про купівлю їхніх душ, а про загрозу їхнім дітям в разі відмови виконати завдання. Беручи гроші, отримуючи посаду,і запивши все це брудершафтом з ворогом, вони навіть не усвідомлювали,що їх родини взяті в заручники. І їм зараз дуже страшно, бо навіть усі їхні чималі Читати більше »


Шевченко і постколоніальна свідомість

1

Березень 8, 2020 від Галина Пагутяк

Сучукрліт  як явище  постав із постколоніальної свідомості, і як тільки ця свідомість перестане домінувати в нашому суспільстві, відбудеться  прорив і в літературі. А Тарас Шевченко в нас один на всі віки й іншого не буде. В Івана Нечуя-Левицького є нарис «Шевченкова могила», де він розповідає про  свої відвідини могили в Каневі у 1880 році. Описує магічну красу краєвидів і не забуває зауважити,що на високому почорнілому хресті лишали автографи численні відвідувачі,  і, намагаючись туди дістатись, добряче поруйнували насип. Ні  Нечуя-Левицького, ні Панаса Мирного,ні Анатоля Свидницького,які жили в темні часи переслідування всього українського, не звинуватиш у колоніальній свідомості. Та й небіжка Австрія, Читати більше »


Недолюблена Галичина

2

Лютий 28, 2020 від Галина Пагутяк

  Ви знаєте про що я. Про постійне самобичування галичан, які відчувають сором,що не всі вони пасіонарії,не всі патріоти, а деякі взагалі покидьки. І одвічне галицьке (українське): що про нас подумають люде. О, мені подобається, коли галичани самі з себе кпинять: це здоровий гумор,і чим більше його, тим краще. Часом не-галичанин не вловлює тонкощів нашого гумору, часом  намагається посміятися над нами, і тоді сміх його стає жорстоким. І природною реакцією  нормального галичанина мало би стати невдоволення, обурення, образа, але він замовкає,або починає підігрувати глузувальнику. Галичина мусить себе чомусь поводити як невістка в лихої свекрухи – тієї України, що  по той Читати більше »


18 лютого 2014 року

1

Лютий 18, 2020 від Галина Пагутяк

Це запис з мого барикадного щоденника, тепер вже історичний документ.Вибачайте за кострубатий стиль.Я тепер розумію, що не варто покладатись на пам”ять.Дещо я просто забула, наприклад, стрічку щоб проколювати шини.Але ніколи не забуду, як я їхала в маршрутці, а біля мене хлопець і дівчина розмовляли про комп”ютери. Отже, як то було 18 лютого. “9 година вечора.Мені здавалось, що коли я пройду кілька зупинок пішки, то відчую полегкість.Але ні. Потім я проїхала решту зупинок – таке враження, що нічого не відбувається.Чи ті люди не дивляться телевізор, не зазирають в Інтернет? Я прочитала у Фейсбуку повідомлення Сашка, що треба їхати на Стрийську і Читати більше »


Янгол Стрітення

0

Лютий 14, 2020 від Галина Пагутяк

  То була неділя,15 лютого 2014 року. Ми поприходили на свої блокпости під військовою частиною на Стрийській.Було дуже зимно, і багато снігу. Наша барикада «Бетон» була найдальше, і ми пізніше прийшли на імпровізовану Службу Божу, що правилась тут таки перед головним входом до частини. Празникових свічок у нас не було й виглядали ми як бомжі серед кількох десятків львів’ян,яких священник привів з собою. Втім, усе вже закінчилось, і тут раптом на барикаду, що була найвищою, яку ми будували з особливим завзяттям,вибрався дуже худий чоловік у рясі й благенькій курточці,з якої стирчали посинілі від морозу руки, й почав говорити. Це було Читати більше »


Криваві бризки на білих пальтах

1

Лютий 1, 2020 від Галина Пагутяк

  Під тиском несприятливих обставин і реальної загрози втратити державу, українці починають потрохи прозрівати, не чекаючи Месії. Громадянське суспільство потрохи перебирає на себе контроль за минулим, звертаючись до локальної історії чи переосмислюючи окремі події. Воно слухає голоси свідків,а не ідеологів режимів.  Є перспектива на Українське відродження. Насамперед у сфері кіно, яке потрохи розвертається в бік національного. Блокуються всі фальшиві заяви про двомовність та мовну толерантність – дуже енергійно. Поступово відбудеться кристалізація культурного  спротиву  їй нічого не завадить: ні «прачечная»,що називається Міністерством культури, ні кволі потуги загнати освіту в прокрустове стійло ліберального шовінізму. Не так уже й зле в Україні, де Читати більше »


Літературний лікнеп від лукавого ( не для всіх)

3

Січень 26, 2020 від Галина Пагутяк

  Курси манікюрниць коштують як мінімум 7 тисяч гривень. Курси літмайстерності – 2-3 тисячі. Книжку можна видати за 20 із самовивозом,  самопродажем , саморекламою. Якщо писати щодня по сторінці,то за рік можна написати 365 сторінок і назвати це романом. Втім, в Україні уже можна лівою ногою писати блоги  на злобу дня і, назбиравши на книжку, сміливо подаватись на Шевченківську премію, яка впевнено зараз дрейфує від літератури до публіцистики. Без фаху манікюрниці,як і без фаху працівника літ індустрії можна обійтися. Як і без їхніх послуг. Але молода дівчина, яка навчилася працювати з нігтями, пізнала тонкощі ремесла, як і перукарка завжди можуть Читати більше »


Літературна освіта

2

Січень 18, 2020 від Галина Пагутяк

  Знання рідної та світової культури ще не робить вас культурними людьми, але  допомагає відчути себе впевненіше і самим визначати пріоритети. Найпершим пріоритетом має стати  рідна культура над усіма іншими національними культурами. Світова культура – це розмаїття  національних культур, тільки й усього. Це – абсолютна істина. Вона не обговорюється в культурному товаристві,  як не обговорюється вміст бабусиної скрині з точки зору сучасної моди. Якщо ж ви опинились там, де протиставляють буцімто вбогість української культури  багатству світової, то ви втрапили межи ідіотів. Це вам підтвердить кожен француз,  англієць чи поляк. У них, якщо й виникає щось подібне, то на маргінесі. Оскільки Читати більше »


Українська література і національна ідентичність

0

Січень 11, 2020 від Галина Пагутяк

Я не лише письменниця, а й читачка. Мені пощастило в дитинстві відчути смак і запах слова рідною мовою не лише в спілкуванні з людьми, але й з книгами. В четвертому класі мама купила в Дрогобичі «Неопалиму купину» і «Собор», сестра притягла переписані вірші Леоніда Кисельова, Василя Симоненка, а вдома час від часу обговорювалися теми, за які моїх батьків вчителів могли зробити рядовими колгоспниками. Мама з татом виступали в самодіяльному театрі, який ставив Франка, Карпенка-Карого,як за часів «Просвіти». Мама купувала книги, які досі є окрасою моєї бібліотеки : Іван Величковський, Григорій Сковорода, Літопис Самовидця.Тато роздобував десь грубезні історичні романи, наприклад, «Людолови»,»Мальви», Читати більше »