Kанал RSS

Українська книга: “Провидець” Алли Рогашко

0

Вересень 18, 2021 від Галина Пагутяк

  Українська книга – це книга, написана українським автором українською мовою, а не те, що ви думаєте. Переклади, звичайно, збагачують мову й культуру, але найперше видавцям  треба підтримувати літературу оригінальну, бо у кращому випадку вони полюють за самопроголошеними «коронованими» і «канонізованими» авторами, замість того, щоб відкривати нових авторів, серед яких є надзвичайно самобутні й цікаві. Нюх втратили вони задовго до ковіду. Є така хвороба – снобізм  (лінь). От я вирішила познайомити українців з такими авторами і потрохи буду створювати їхні портрети. Володимир Даниленко, Олександр Клименко, Лана Перлулайнен, Олег Поляков, Назар Вівчарик… Потім згадаю ще. Сподіваюсь, у мене легка рука. Роман Читати більше »


Фіра дров або Вступ до культурної паразитології

3

Серпень 30, 2021 від Галина Пагутяк

  28 серпня 2021 року. Нагуєвичі. У селі одне весілля і два похорони.На задвірках Музею Івана Франка догоряє ватра.Людей нема. Білі люди, тобто чиновники і наукова номенклатура плюс два депутати  – на фуршеті. Плебс пішов до лісу їсти шашлики і пити пиво. Два вуйки, що повинні імітувати народний колорит, роз’їжджаючи на заквітчаній фірі, питають одне одного: Слухай, а нашо вони то палили? Відки я знаю! Десь дорогою з Дрогобича скарений, замучений, босий іде Іван Франко  з криміналу у супроводі двох жандармів і видить тото всьо. А ще незняті ланцюги і пута декорацій вистави «Мойсей», на тлі яких робить селфі кумир Читати більше »


Козак Мамай і пітекантропи

0

Серпень 25, 2021 від Галина Пагутяк

    Козак Мамай –  символ свободи, мужності і мудрості. Проводити Мамай-фест у Кам’янському, місті, яке паралізоване, як і більшість українських  промислових міст, совком, це дуже правильно. Українська інтелігенція, від якої вимагають ледь не самоспалення і оголошують винною у всіх смертних українських гріхах, у цих містах – на правах діаспори. Її не допускають до влади, її думка нікого не цікавить. Єдине, що їй дозволено, це проводити якісь локальні заходи, як-от у радянські часи – виступити біля пам’ятника Шевченка разом з чиновниками. На власне українську культуру ніколи нема грошей. Та що там казати – галицькі міста не набагато кращі,  тільки там Читати більше »


Забудькуваті садівники

1

Серпень 15, 2021 від Галина Пагутяк

  Цього разу я вирішила в Урожі пройти від гори Обоча до Глинного прегарною, встеленою травою дорогою, і в золотому лагідному сяйві призахідного сонця побачила райський сад. Поміж лісовими деревами й кущами стояли обтяжені подами молоді яблуні різних сортів і кольорів. Їх було десятки. Я згадала оті »безсмертні» яблука, що продаються на ринках Львова, які не пахнуть, не гниють, не в’януть і при тому вважаються здоровою їжею. Та чи навіть ті, що виростають у наших садках і поглинають з городів всіляку хімію та отруту. Що може бути прекрасніше за яблуню, прищеплену на узліссі забудькуватим садівником, який так і не прийшов Читати більше »


Печать убогості

1

Серпень 1, 2021 від Галина Пагутяк

  Епідемія змосковлення дітей і молоді в Україні на 30 році Незалежності, яка викликає правдивий культурний шок в патріотів чи національно свідомих інтелектуалів, має економічне підгрунтя. Але не те, що ви подумали в цю хвилину: нав’язування попиту з боку гнилої Імперії, яка більше ніде, окрім України та Білорусі, не має ринку збуту. Бо опиратися цьому можна дуже просто – усвідомити, що це маркер бідності, а не ознака  культурності. Реп – творіння підлітків з соціально незахищених верств населення, московська попса – продукт для тих, хто не отримав освіти, бо батьки не захотіли інвестувати у розвиток дитини, тюремний шансон і тюремний сленг Читати більше »


Україноцентричне

0

Липень 18, 2021 від Галина Пагутяк

  Коли 30 років тому громадяни Незалежної України віддали перевагу комуністам, а не націоналістам, стало зрозуміло, що ще років сорок їм блукати у пустелі без свого Мойсея й розплутувати гордіїв вузол замість того, щоб його розрубати. Я не думаю, що ці блукання марні й приведуть нас назад в імперську неволю. Вже не приведуть після двох революцій – кровної і безкровної. І час звільнення від колоніальних стереотипів залежить тепер не від того, який вектор обере свідома частина суспільства – промосковський чи проєвропейський, а від того, чи стане вона  нарешті україноцентричною. Бо обидва вектори приводять до залежності. Весна народів скінчилась, настало літо. Читати більше »


Домоболіє проклятих

1

Травень 31, 2021 від Галина Пагутяк

  Ви ще затужите за Україною і її високою культурою, коли опинитесь у пеклі за те, що мовчали, за те, що не зробили, за те, що втримались, аби не втратити свою пайку для обраних Москвою «діячів укркультури».Зовсім юний семінарист з Галичини Йосиф Левицький, той, кого догризли в Нагуєвичах, той, хто хрестив Івана Франка, написав у 1822 році у Відні невеличку поему «Домоболіє проклятих». Спершу німецькою мовою, а тоді переклав руською, важкою, незграбною, якої йому не пробачили. Один з перших, хто оцінив загрозу москвофільства в Галичині. Домоболіє – це ностальгія. Ностальгія проклятих. Я розумію, що ковід загнав українське книговидання у злидні, Читати більше »


Яка мова, таке й буття

0

Травень 20, 2021 від Галина Пагутяк

Носії української мови чи споживачі україномовного продукту втягнуті у справжню війну. На них нападають з усіх боків люди, які не розуміють, що мова як зброя мусить бути добре вигостреною і триматися руки.На лівому фланзі – фемінітивники, прихильники англіцизмів і того, що писати і розмовляти треба так, аби без проблем перекласти текст чи розмову англійською мовою. На правому – борці за існування лише єдиної канонічної літературної мови на основі полтавського діалекту, вороги галіцизмів, переконані, що місцеві говірки -то польський, румунський чи угорський суржик. Я виросла в селі й знаю, що таке бур’яни і боротися з ними культурні рослини повинні разом з Читати більше »


«А я в попа обідала!»

1

Квітень 30, 2021 від Галина Пагутяк

  У дитинстві  на Великдень я почувалася  тією сиріткою, з вірша Шевченка. Не було чим похвалитися. Батьки-вчителі були під пресом і хоч паски в нас пекли і все як треба, але урізане, обмежене, нелегальне. Сусідки тягли 2 км ще й наш кошик зі свяченим до горішньої церкви, бо долішня була зачинена, а я любила дивитися з-під хати, як під вечір у суботу гарно вбрані люди з дітьми несуть кошики, прикрашені розмарином та букшпаном, і з них звисають вишиті рушники, підшиті корункою. Чомусь ця корунка мені найбільше подобалася. Нам  ніколи не купували обновок на Великдень, не знаю чому, бо ми були Читати більше »


Помста і мертвим, і живим

0

Квітень 24, 2021 від Галина Пагутяк

    У часи Незалежності не провели люстрації, і запізно взялись за декомунізацію. Коли почалась війна і було окуповано частину України, на решті території заворушились потенційні зрадники і сексоти, готуючи розстрільні списки на майбутнє. Безтямні й темні заробітчани продовжують їздити за московським рублем до країни-агресора, де їх вербували і вербують пачками ворожі агенти. Та хіба скажеш це в очі родичу чи сусідові. Тобі з ним жити. Свої не чіпають, а окупанти в разі чого дадуть індульгенцію  – міркують будівельники і нафтовики, розповідаючи, як добре в Росії. У одній родині брат-атовець гине від кулі, за яку заплатив гроші брат-заробітчанин. Але я Читати більше »