Kанал RSS

Їмость з дитиною

3

Липень 25, 2020 від Галина Пагутяк

  Раз на пару років я опиняюсь на автостанції в Самборі,тій, що на базарі,й здійснюю один ритуал. В самому кутку є обшарпаний кіоск з хлібом,  де на мене чекає половина великої житньої хлібини, якої вистачить родині на кілька днів. Це просто житній хліб,  без усіляких додатків і нудотної солодкавості, і привозять його з Рудок.Але мене приваблює його прямолінійна простота. Так само розмовляють люди в убогих маршрутках,що прямують в гірські села, продавши свій товар і зробивши всі закупи. Вони скидають на сидіння торби і біжать купити хліб. І кажуть «Слава Йсу!», коли заходять в автобус.Так було 10 років тому,і 20.А цього Читати більше »


Спадкоємцям Гербуртів

0

Липень 18, 2020 від Галина Пагутяк

Я не була вчора під Верховною Радою, не писала гнівних постів на захист нашої мови – написала їх дуже багато, коли все було тихо, як на цвинтарі. Рада, що інші це робили, і шкода, що я не  в Києві. Вже не знаю, скільки часу не була в Києві.Але вчора ми відзначили з Ланою Перлулайнен, талановитою письменницею і послідовною, а не ситуативною патріоткою, день захисту нашого історичного спадку. Ми поїхали обсервувати оборонний замок Гербуртів біля села Тарнава, що коло Добромиля, в якому він зараз стані. Та в якому стані – по коліна у травах, по шию у заростях.Він витримав потоки води Читати більше »


Добромильські секрети

2

Липень 12, 2020 від Галина Пагутяк

Добромильські секрети, Або про  те, як локальна історія є частиною всесвітньої. Я не лукавила,коли казала після виходу мого роману «Магнат»,що мені потрібне ще одне життя, аби дослідити постать Яна Щасного Гербурта ( 1567-1616).Ще вчора я розмірковувала над  Григорієм Сковородою та його віртуальною зустріччю з Парацельсом у Токаї, аж раптом пригадала собі Гербурта, з яким ми давно не бачились. Бо щось ми скисли,пані та панове, з тим коронавірусом  і війною за  культурну ідентичність. Мало опиратися   гальванізованому трупові совка і огризатися на звинувачення у провінційності. Оборона – це поганий захист. Натомість цього  дощового дня я пропоную вам поринути у блискучий прекрасний світ, Читати більше »


Похвала українським слонам

0

Липень 8, 2020 від Галина Пагутяк

  Слони мають довгу пам’ять. Велике щастя  зустріти на своєму шляху такого «слона». Ним не конче мусить бути хтось в літах – часом це навіть дитина, яка,як я колись, любила сидіти і слухати розмови старших на піродрайці, коли обдирали  гусяче пір’я на подушки й перини, чи просто сходились до хати в неділю чи на свята. У слонів великі вуха для того,щоб слухати і запам’ятовувати. Зараз слонів можна зустріти  у Фейсбуці – побачать фото і слово за словом докинуть якісь факти. Наприклад,моя родичка і приятелька дитячих літ,яка вже давно живе не в Україні,згадала,що бачила рештки давнього городища і пізнішого монастиря на Читати більше »


Про плагіат і халтуру або А шо такоє?

1

Липень 4, 2020 від Галина Пагутяк

Норми в нашому суспільстві деколи такі дикі, що  здається, ніби я живу в альтернативній до здорового глузду реальності. Плагіат  починається зі школи. Школярі скачують з інтернету реферати і твори. Хто намагається писати сам, може поплатитись за це гіршою оцінкою, «щоб не був такий розумний». Есеї на ЗНО писати навчають репетитори,але  дитину,  яка нічого не читає, можуть і не навчити висловити елементарну думку. Курсові, дипломні роботи  в  закладах освіти можна купити.Як і дисертації.Найгірше – це те, що ці страшні гріхи толерують і навіть доводять право привласнювати чужі тексти,  шляхом купівлі чи крадіжки.За межами цього альтернативного світу плагіат – один з найтяжчих Читати більше »


Українська ідея

3

Червень 13, 2020 від Галина Пагутяк

  Розірвати коло української  карми може лише курс влади і суспільства на  системну українізацію. Хоча зараз воно,звісно,звучить як утопія. Потрібно донести до тих, хто здатний чути, чиї мізки ще на місці, навіть до українофобів, манкуртів та малоросів, що спільна угода щодо підтримки українізації вигідна нам усім. Це те масло, яке дійсно можна мазати на хліб. Не точковий масаж у вигляді  мовного закону, не лагідна українізація, а справжній бліц-кріг. Промоція ідеї незалежності, розквіту, добробуту  через патріотизм до глибини кишені. Мрія про лідерство України у Східній Європі, потужне зростання економіки, якісну освіту для дітей  може реалізуватися лише через компроміс одного ґатунку – Читати більше »


Правда про дикий виноград

2

Травень 29, 2020 від Галина Пагутяк

  Я 32 роки прожила в окупації. Я її вже застала. Окупація – це коли не можна говорити правду. Спершу велику,а потім найменшу.А далі тобі затикають рота кляпом і ти так продовжуєш жити до скону. …Біля горіха ріс невеликий кущик дикого винограду, в нас так називають цю ліануз гарним декоративним листям, яке восени набуває червоної барви. Ріс для краси. Але коли хата стала пусткою, ніхто вже не бив виноград по пальцях,  щоб не розростався, якось не до того  було. Він почав стелитися по сітці огорожі, а вся земля край городу була прошита пагонами, які довелося виривати і викидати на  смітник. Читати більше »


Як розпізнати українського патріота

1

Травень 23, 2020 від Галина Пагутяк

  Український ліберал закінчується на дорозі до українського села. Я в цьому переконалась давно. Село  в буквальному, і в алегоричному сенсі  головна перепона до злиття України в екстазі як не з високою російською культурою  Пушкіна, Пасткрнака  чи Пелєвіна, то з цивілізованим європейським культурним фастфудом. Або, або. Щоби тільки подалі від національної ідентичності. Карфаген у вигляді культури  селюків мусить бути зруйнований. Як правило,  українські ліберали здобували  освіту в Москві чи є дітьми партійної номенклатури, незалежно від того, куди вони позирають на схід чи на захід. Оце і є справжня причина,що досі ведуться суперечки про визнання  українцями свого  культурно-історичного спадку. У 90-х Читати більше »


Смерть української культури від короновірусу

1

Травень 13, 2020 від Галина Пагутяк

  Вистачило б написати цих кілька слів,бо  ця тема важлива лише  для мізерної кількості людей, а вони й так усе розуміють.  Решті –  аби було що їсти і  випити.  Поки одні сидять під столом, вважаючи, що своїм ірраціональним послухом рятують світ, мені хочеться спитати: а який світ ви рятуєте? Свій власний – примітивний,амплітуда відчуттів  якого коливається від страху за своє нікчемне існування, схоже на стерті домашні капці,   і до готовності розірвати на шматки кожного,хто  розуміє :страх не рятує,він просто повільно вбиває і тіло, і душу, і серце. Страх – це спосіб контролювати людину. Упокорені страхом не мають ні минулого,ні майбутнього. Читати більше »


Вони палять – ми гасимо

0

Травень 2, 2020 від Галина Пагутяк

  Це – як дві раси,що відрізняються одна від другої наявністю мозку, або можна ще сказати,наявністю морального  інстинкту. Тепер я розумію,чому  моральний інстинкт викликав у Канта безмежне захоплення і подив,бо в цьому людському світі він таки рідкість, як і вміння мислити. По всій Житомирщині палають пожежі. Горять ліси і села. Пожежники все це гасять. Дуже багато пожежників. В той же час на тій же Житомирщині ,на своєму обійсті старенька підпалює траву і сама стає жертвою пожежі. Гітлерівці і Німеччині палили заборонені книги, енкаведисти у селі Смільниця на Старосамбірщині у той час палили монастирські бібліотеки, трохи згодом червоноармійці у Кенігсберзі палили Читати більше »