Kанал RSS

Cад чи Дике поле?

2

Липень 19, 2019 від Галина Пагутяк

  Найперше,що слід було зробити, здобувши Незалежність, це відкрити світові  українську історію та культуру, а не стояти вбогим жебраком під дверима Європи і пронизливим голосом завивати,що ми ніхто і нічого не можемо запропонувати, тому навчіть нас. Проте навіть всередині самої України  національне звільнення від колоніальних табу та цензури відбувалось без жодної підтримки влади, дуже тяжко, з нападами панічної атаки, відступами та істериками,  зрадами. Якби наші хлопці так воювали на Донбасі, то ми вже втратили б Україну. Позаяк бійці на культурному фронті були не надто відважні,а тих поодиноких,що намагались відстояти національні скарби, ізольовували як дикунів, ліплячи їм ярлики націоналістів чи  вар’ятів, Читати більше »


Нам наплювати на ваші могили

2

Липень 15, 2019 від Галина Пагутяк

Все, що залишилось від зниклого міста Соколів коло Стрия – два цвинтарі,католицький та єврейський. Якщо єврейський пару років тому обгородили нащадки двох родин, що вижили після Голокосту, встановили пам’ятник  жертвам на спільній могилі, то  католицький можна пізнати лише по барвінку і двох потрощених гробівцях. Там все поросло лісом,частина цвинтаря вже розорана,і він зникає на очах. Про мародерство можна не казати  –  ще кілька років тому було видно, що всі могили пограбовані, особливо,багатші. Єврейський цвинтар поріс бур’янами,табличка на огорожі зірвана. Траплялося мені таке бачити у Добромилі, і по селах. Комуністи знищували католицькі цвинтарі, нівечили скульптури, збивали металеві хрести. Зараз і без Читати більше »


Чорний сон Чернігова

3

Липень 5, 2019 від Галина Пагутяк

Феномен Чернігова полягає у тому, що я не знаю красивішого українського міста і  водночас настільки зросійщеного. Там мешкає невеличка українська діаспора, яка при ворожому ставленні влади до державної мови намагається бодай якось покращити  мовну ситуацію. Нічого не змінилось у Чернігові за 15 років, відколи я там побувала. Водії, чиновники, продавці, касири,державні службовці, офіціанти, бібліотекарі, вчителі не збираються виконувати навіть той безхребетний Закон про мову, який прийняли недавно. Тут немає, правда, агресивного сепаратизму як на Півдні, є звичайна сонна впертість і небажання знати мову свого роду. Якщо Одеса – колишній всесоюзний курорт, а Запоріжжя – феод червоних директорів, то Чернігів близько Читати більше »


Добрий косар

0

Червень 21, 2019 від Галина Пагутяк

  З вікон нашої хати видно гори, церкву і стежку. Видно, хто йде з автобуса і чи несуть люди хліб з магазину. Це важливо, бо хліба може не вистачити всім. Так ми жили,а потім жила моя мама. Якось сусідка засадила город кукурудзою і закрила весь цей красивий і потрібний вид, що дуже засмутило мою маму, бо їй доводилось ціле літо дивитись на темну стіну кукурудзи. Десь тоді у мене виник задум написати про Косаря, який стинає все,що не дає нам змогу дивитись у майбутнє,перетворює дикі хащі бур’яну на сонячні галявини, стинає оті розвалені селянські пустки, з яких витягнуто всі залізні Читати більше »


Притча про пляж на Марсовому полі

1

Червень 15, 2019 від Галина Пагутяк

  Це вже притча,принаймні, для мене. Влітку 1941-го   енкаведисти вели колону в’язнів із Городка. Один з в’язнів запитав: «Куди нас ведуть?» Конвоїр відповів: «На смерть.» І  колона розбіглася.  Іншу колону вели з Перемишля у Добромиль. Люди питали: «Куди ви нас ведете?» Їм відповіли: « На роботу». Через два дні більш як три тисячі в’язнів було  закатовано. На них навіть шкодували патронів: вбивали дерев’яними молотами для трамбування солі. Жінок та дітей просто скидали в соляні шахти. Обирати між рабством і смертю – це не вибір. Свобода – ось вибір. Є слова, які  я повторюю  у важкі часи: «Не має значення,що з Читати більше »


Як поневолений народ руйнує мову колонізаторів

4

Червень 4, 2019 від Галина Пагутяк

Як поневолений народ руйнує мову колонізаторів Можете зі мною не погоджуватись – це лише хвилеві враження від поїздки на Мамай-фест у Кам’янське кілька днів тому. Фестиваль, присвяченій персоні Козака Мамая, справжній український рай, поза межами якого  нуртує життя на основі зовсім інших цінностей. Місто під владою «червоних директорів» – це Запоріжжя. Не Кам’янське. Запоріжжя – трагічне,  розчавлене руським міром, зі сплюндрованою  москвоязичієм Хортицею, у мене викликало лише розпач. Чому ж місто металургів, батьківщина Брежнєва,російські вивіски і абсолютно російськомовне населення не викликало в мене відрази? Як,зрештою, і  раніше Дніпро? Бо я аж тепер дотямила, що мої вуха і очі почули й Читати більше »


Масова культура як джерело тоталітарних режимів

2

Травень 25, 2019 від Галина Пагутяк

  Що обирає людина – культурний фаст-фуд чи здорову духовну поживу – тим вона і є. Першими легко маніпулювати,бо у них немає смаку, вони слухають рекламу, і обирають мале й зелене. Другі обирають вініл, високу літературу, класику. Перші фоткаються на тлі Нотр-Даму і автопортрета Ван-Гога з відрізаним вухом, другі  шукають у музеї невеличкі картини Вермеєра. Між ними – прірва. Суспільство,де переважають перші, деградує і втрачає ідентичність. Масова культура – поза  національною ідентичністю, чи просто її імітує. Так виникає тоталітарний режим. Чи сталінський, чи путінський, чи ліберальний чи споживацький. Усі вони  маніпулюють свідомістю, використовуючи масову культуру. Її завжди багато, тому  вона Читати більше »


Золотобляхери

2

Травень 18, 2019 від Галина Пагутяк

  Я рада,що  громадськість нарешті виступила рішуче проти галицького  талібану. Всі ці роки боялись образити в особі церкви релігію, хоча йшлося про банальний вандалізм. Стільки церков, скільки було спалено і понівечено  в Галичині за роки Незалежності, було напевно хіба за татар і Хмельницького. Незалежно від конфесії. На зміну нескореним греко-католицьким священикам, які вмирали у сталінських таборах, прийшли служителі золотого теляти, які бояться сказати слово впоперек  неосвіченим  парафіянам і перетворюють разом з ними  храми на дикий позолочений кіч з гучномовцями і електрогірляндами. Все це потребує шалених грошей. Я сама виросла в селі, й ніколи не було стільки поборів і такої активної Читати більше »


Мертві бджоли і українська мова

3

Травень 10, 2019 від Галина Пагутяк

У давнину вірили,що бджоли – посланці Бога. Пасічник мав право не складати присягу в суді,бо його заняття було найкращою рекомендацією: він тримав увесь світ зі своїми бджолами,отже,був святою і мудрою людиною. Без бджіл, джмелів,ос,метеликів вимре все живе. Про бджіл завжди казали,що вони помирають. Як про людей. Через те,що жадібні ділки агрохолдингів  задля прибутків понавозили пестицидів, бджоли масово помирають,але ніхто не оголошує жалоби. Ставлення  пострадянських українців до довкілля настільки жорстоке й цинічне, що не вкладається в голові. Починаючи від спалення трави, вирубування лісів і закінчуючи садистським ставленням до тварин. Ніде немає такого у світі. І  це все обертається хворобами,насильством над людьми, Читати більше »


Гра з бісером

1

Травень 4, 2019 від Галина Пагутяк

  Усі шапки летять в бік «гнилої”  творчої інтелігенції, яка буцімто нічого не робила 28 років,не виховувала націю,була або лицемірною,або ліберальною. Єдине, що дійсно їй можна закинути, це те,що вона намагалась конкурувати з телевізором, опускалась до примітивного рівня юрби, і програла зі своїм укрсучлітом, матюками і суржиком, відкинувши від себе як ностальгійний совок,так і патріотично налаштованих російськомовних. Видима,бо публічна, її частина. Невидима й непублічна розуміла,що колоніальна і постколоніальна культура не може бути низькою. Вона повинна літати соколом, а не кривлятись папугою. Її помічали лише тоді, коли вона в розпачі казала якусь дурницю про те, що Донбас треба відділити колючим дротом. Читати більше »