Kанал RSS

Срібна куля

0

Січень 20, 2018 від Галина Пагутяк

  Ще  наприкінці 1830 року магістрат у Львові створив групи для боротьби з епідемією холери.Все було чітко розписане,але не було уявлення, що то, власне за хвороба і як вона поширюється. Тому, незважаючи на всі урядові заходи  холера в Галичині забрала майже сто тисяч життів. Газета Львівська що два дні публікувала статистику смертей і одужань з кінця травня до кінця серпня.Хворобу принесли, як це буває завжди, військові. Цього разу з Росії, а джерело страшної недуги  знайшлося аж у Індії. Найважче відшукати  зв’язки між явищами, щоб докопатись до їх причини і тоді  усунути ваду.Ретельно перевірити всі коліщата і гвинтики у машині Буття.Але Читати більше »


Український снобізм

1

Січень 14, 2018 від Галина Пагутяк

Колись давно мені розповіли про гурточок львівської молоді, який полював за цікавими книжками українських сучасних авторів. Вони відкривали для себе ту чи іншу книжку, уникаючи розкручених імен .Більшість з них були зі змішаних родин і не філологи. Вони збирались на каві,обговорювали книги,ходили на концерти і бавились у квести. Справжня золота молодь, яка хоче розвиватись.Гадаю, у них все гаразд і вони досягли заслуженого успіху. Колись один грузинський поет і літературознавець зі сльозами на очах розповідав,як зустрів рідну душу – чоловіка,з яким міг  поговорити про тонкощі оперного співу. Важко бути снобом, а ще важче знайти собі подібних людей високої культури, з художнім Читати більше »


Щедрість Леонтовича

2

Січень 7, 2018 від Галина Пагутяк

«Це було після Різдва 1921 року. Як дуже здивувався я, коли побачив на подвір’ї прямуючого до мене Леонтовича. Він був убраний в старе пальто,на голові у нього була оригінальна шапка, яку пошила йому дружина зі старого одіяла,на руках рукавиці на один палець, а штани – сіро-чорного кольору, з великими фіолетовими латками. Та він ще ніс на паличці зав’язаний у великий платок гостинець для мене – калачі. Це був назверх бездомний подорожній, голодуючий, аж ніяк  не Леонтович. Я засипав його цілою в‘язкою різних питань: що чувати у Тульчині, як поживаєте,що робите. Він хвалився, що в Тульчині хор співав українські колядки,між тим Читати більше »


ТРЦ Львів проти Книжкового Дворика

1

Грудень 29, 2017 від Галина Пагутяк

      Страшно, коли мертві ховають живих. На виборах, в закладах освіти і культури, в економіці.Саме це відбувається зараз в країнах, що не зуміли очиститись від совкової гебні і колоніальної меншовартості. Від Академії наук до дитячого садочка, від консерваторії до музичної школи. Порослі мохом, трухляві, жалюгідні в своєму намаганні керувати державою, не маючи ні крихти культури й  бачення майбутнього.  Безсмертні як тролі. Я бачила, як закривали книгарні у Львові, одна за одною, а інші тримали приміщення, щоб його з часом продати дорожче.  Жодну не відновили. Найкращі приміщення торгують дорогим непотребом, без якого кожен може обійтися. Львів  перетворився на торгово-розважальний Читати більше »


Хто в нас більший патріот

0

Грудень 23, 2017 від Галина Пагутяк

    Деякі українці в мережі міряються патріотизмом і сваряться.Одні ненавидять УКУ,Могилянку, істориків Наталю Яковенко і Ярослава Грицака, всіх лібералів на купі, євреїв та поляків .Інші ненавидять шаровари,вишивату,козаків,слова  Державного гімну  та Ірину Фаріон. І обирають укотре владу з усілякого непотребу. Всі вони вийшли з лона однієї матінки – Імперії і страждають комплексом меншовартості. Бо якби не страждали, то не називали би себе патріотами, а чинили б як годиться людині,чия Батьківщина в небезпеці. Але в обох випадках відчувається обмеженість мислення і намагання звинуватити одне одного в шпигунстві на користь лержави-агресора. А то взагалі страшна річ, позаяк веде до диктатури, а не Читати більше »


Під одним прапором

0

Грудень 16, 2017 від Галина Пагутяк

  Я заходжу в цю крамничку нечасто, але власниця мене вже впізнає. Дуже привітна жінка, я не чула, щоб вона з кимось розмовляла російською,хоч сюди заходять туристи з Кієва і Адєсси. Виявилося, що колись давно вона переїхала до Львова з Донеччини. І ось що я  почула від неї. У шостому класі  у них відібрали українські підручники:географію, фізику,математику,і все замінили російськими. Діти плакали,бо не знали російської мови,їх ґвалтом,без жодних пояснень, позбавили права навчатися материнською мовою. Для цієї дитини то була страшна травма, бо вона не належала до тих, кому все одно. У неї сльози стояли в очах,коли вона згадувала те, що Читати більше »


Біла і чорна робота інтелігенції

0

Грудень 9, 2017 від Галина Пагутяк

  Біла і чорна робота інтелігенції Щоб зрозуміти українську інтелігенцію, варто прочитати хоча б ці дві книги: «Талант» Степана Васильченка і «Хмари» Івана Нечуя-Левицького. Йдеться, певна річ, про ту інтелігенцію, яка перебуває у вічному конфлікті з колоніальною владою і зросійщеною інтелігенцією. Перебуває і зараз, і дуже часто стає предметом публічних насмішок і приватних нападів на задвірках, що не менш боляче. За те, що у ХХІ столітті, епоху глобалізації, займає безкомпромісну позицію: тільки національна держава дасть змогу Україні відродитись. Уточнюю: національні бізнес, дипломатія, освіта і культура. А оскільки Україна перебуває у стані війни, то озброєна до зубів національна армія. Все це Читати більше »


Порожнє ,холодне небо свободи

2

Грудень 2, 2017 від Галина Пагутяк

    Несподівано для себе я знайшла відповідь на одне питання: чому в нас так різко занепала культура і вигасає на очах суспільна свідомість. Знайшла в тому місці і в тому часі, які загалом не цікавлять ні істориків, ні письменників, ні інтелектуалів. Галицьке село другої половини  ХІХ століття, коли вже помер Тарас Шевченко, а Іван Франко пішов до школи. Але не до парафіяльної в Нагуєвичах, а до більш сучасної в Ясениці Сільній, де ним опікувалася бабця-шляхтянка Кульчицька. Була й інша причина: нагуєвицька громада воювала з отцем  Йосифом Левицьким , який дуже агресивно виступав проти пияцтва, аморальності або просто байдужості серед Читати більше »


Сто зів’ялих квіток

0

Листопад 26, 2017 від Галина Пагутяк

  Підміна культури її сурогатом – нині дуже поширене явище. Настільки поширене, що  вже навіть не дискутується сама можливість  рівноправного співіснування масової,високої та альтернативної культур, такий вінегрет утворився.І багатьох це влаштовує, бо дає шанси кожному на якусь мить піднятися над загалом і отримати аплодисменти. Я ще пам’ятаю  настирливе просування думки,що в Україні нам потрібно негайно написати тисячі жіночих, кримінальних та детективних романів, які будуть витісняти іноземну літературу такого самого штибу. Що треба ледь не директивою закріпити  примусове написання урбаністичної прози і збагатити мову  російським матом. І брати за взірець третьосортні бестселери першого світу.І ось фастфуд торжествує , а за новаторство Читати більше »


“Жахи” українізації

0

Листопад 18, 2017 від Галина Пагутяк

      Ще рік тому мені перестала відповідати читачка з Харкова,коли я у одному зі своїх блогів написала,що нам не потрібні російські  школи в Україні. Ця  жінка писала мені українською цікаві розумні листи,але ліквідація шкіл з російською мовою навчання  сприймалась нею як щось абсолютно неприпустиме. На сході і півдні України я зустрічалась з дуже приємними  людьми, які чудово розмовляли українською і… не соромились при мені розмовляти зі своїми дітьми російською. Ніхто з них не пояснив мені,  чому їх діти російськомовні. Я розумію, вони не хочуть,щоб їх дітей ровесники вважали білими воронами, ображали і висміювали .У Запоріжжі чи Херсоні, чи Читати більше »