Kанал RSS

‘Рукописи’ Kategoria

  1. Таємна дорожня змова

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Мені кілька разів траплялось бачити на дорозі мертвих людей, жертв наїздів, але чому їх не бачили інші? Тому що не хотіли, чи в них були інші очі, ніж у мене? Востаннє я бачила на дорозі старшу жінку, в товстих бавовняних панчохах, у вицвілій рожевій куртці.Вона могла йти на базар, чи на жебри, і переходила вулицю, коли її збила машина. Тепер вулиця була порожня.


  2. Критика уявного розуму

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Маленький дім на піску, хатина равлика, покинута так давно, що дощі вишарували її до майже білого. Павук тримає її на прив’язі, що тягнеться в небо, наче мотузка індійського факіра. Дім стоїть на березі озера, в якому пуголовки, схожі на коми, чекають переходу до сухопутного існування. У воді, теплій від сонця, живуть й інші істоти, яких не кожен побачить, а також віддзеркалення куща шипшини, з якого одного дня впадуть скоріше білі, ніж рожеві пелюстки і попливуть вітрилами, куди пожене їх вітер.


  3. Небесна кравчиня

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Стежка то з’являлась, то зникала, можливо, то була вже інша стежка, не та, що спершу. Стежки й стежечки бігли, залишаючи на твердій, без жодних ознак трави послання людям і звірям.Останні принаймні могли прочитати те, що написане, і в їхній свідомості спалахували образи чоловіка з рушницею, лисиці, миші-полівки, змії…


  4. Жимолость

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Мені було три роки, коли ми переїхали жити до бабусі.Я пам’ятаю, як підійшла до величезного куща з біло-рожевими квітами, що запаморочливо пахли.То був справжній культурний шок, бо квіти нависали гронами і до них можна було доторкнутись. Але я не торкнулась. Я дивилась на них, як дивляться на картину в музеї.


  5. Боги літа

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    1. Відгриміло, відблискало, відстугоніло, а ще хвилину тому лише краєчок вибляклого неба захопило синьою тінню.Згасло світло – як шкода.Озвався давній страх, коли світла не бувало по два дні, й увечері немилосердно чаділа гасова лампа, наповнена соляркою, рядки в книжці розпливалися й доводилося йти спати.


  6. Вино зречення

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    1. Незворотність Дім починає гинути, коли приходить хтось чужий, і з метою поживитися розбиває перше вікно. Старий здичавілий сад розбиває друге вікно, пересвідчившись, що в дім ніхто вже не повернеться.Покручені гілки роздирають його плоть, зривають підлоги, обдирають стіни від тиньку і пробивають стелю. Дух дому вилітає через діри в даху, вороття вже немає.


  7. У гаю, при Дунаю

    0

    Лютий 18, 2013 від Галина Пагутяк

    Залите кров’ю Орфея листя кленів і дикого винограду в осінніх гаях , голова котиться слизьким схилом, сірі мотузки пагонів позбулись останніх листочків цього ранку, коли так різко похолодніло, і в тяжкому напівсні заснули біля печери свого пана вакханки. Коли вони прокинуться і побачать кров, а неподалік розтерзане тіло волоцюги, то спитають одна в одної:


  8. Апельсин з Єрусалиму

    0

    Лютий 14, 2013 від Галина Пагутяк

    Дочка зриває апельсин в передмісті Єрусалиму, як зривають золоте яблуко в саду Гесперид.Так само зірвала я апельсин  в Сан-Дієго на березі Тихого океану.Між цими двома подіями не існує розриву в часі й просторі.Ми самі здатні зробити наш час міфологічний, а простір священним, проникнувшись шанобливістю до певних речей, що їх  уява притягує з різних кутків Всесвіту і оселяє в нашій свідомості.


  9. Критика уявного розуму

    0

    Лютий 14, 2013 від Галина Пагутяк

    Маленький дім на піску, хатина равлика, покинута так давно, що дощі вишарували її до майже білого.Павук тримає її на прив’язі, що тягнеться в небо, наче мотузка індійського факіра. Дім стоїть на березі озера, в якому пуголовки, схожі на коми, чекають переходу до сухопутного існування.У воді, теплій від сонця, живуть й інші істоти, яких не кожен побачить, а також віддзеркалення куща шипшини, з якого одного дня впадуть скоріше білі, ніж рожеві пелюстки і попливуть вітрилами, куди пожене їх вітер.