Дочка зриває апельсин в передмісті Єрусалиму, як зривають золоте яблуко в саду Гесперид.Так само зірвала я апельсин  в Сан-Дієго на березі Тихого океану.Між цими двома подіями не існує розриву в часі й просторі.Ми самі здатні зробити наш час міфологічний, а простір священним, проникнувшись шанобливістю до певних речей, що їх  уява притягує з різних кутків Всесвіту і оселяє в нашій свідомості.
Кожного ранку ми сходимо з автобуса на вулиці Пророків, щоб спуститись до Старого міста. Кожного вечора в холодній незатишній чужій квартирі я читаю роман Давида Шахара, дія якого обертається довкола вулиці Пророків, тієї самої.Вкинута у води пам’яті вулиця тоне, і від неї на поверхні розходяться кола.Хвилі зі схлипом вихлюпуються на берег, запитуючи: чи можна  знайти в Парижі те, що загубив у Єрусалимі? Наприклад, дерев»яну скриньку, подаровану дідом. Можливо, але ці шкатулки будуть різнитися між собою, як апельсин з Ейн-Керем і апельсин з Сан-Дієго, перестиглий і солодший. І що можуть означати це в міфологічному часі й священному просторі усі ці збіги, повторення?
Жінка, хвора на смертельну недугу, зітхає: « Хоч би перед смертю побачити Єрусалим!» Що ж, я побачила його перед смертю, не знаючи, коли помру.Бо всі ми помремо, врешті-решт. Люди прагнуть здійснити свої бажання перед смертю, не замислюючись над тим, що час, який їм залишився, можна присвятити уже здійсненим бажанням, які  невдовзі осиротіють.Накреслити карту своєї свідомості й створити систему координат.Тоді незавершені справи завершаться, не має значення де і коли, і не доведеться витрачати на них рештки життєвих сил.І той хаотичний набір думок, які я зараз викладаю, стане ясним і прозорим у світлі нових законів, які розкривають таємниці життя і смерті.Зараз я лише окреслюю  тонкими лініями контури того, що понад усе хотіла б пізнати.
Безперечно, значення має і контекст. Це один з тих днів, коли хочеться померти, в холодній хаті, двері до якої не відчиняв ніхто вже три місяці, поки тривала несподівано люта зима,звідки довелося вчора винести всі змерзлі яблука  й крижані зливки із наповнених восени посудин.Два куплені апельсини лежать на столі.Невідомо з якої вони країни і хто їх зривав, і не вони мені нагадують про Єрусалим і Сан-Дієго, а безжальний холодний вітер, що зустрів мене в країні мого дитинства.