Kанал RSS

Анти-читач

1

Вересень 2, 2018 від Галина Пагутяк

Не все, що називають книжкою, є нею.Так само не кожна людина, яка читає,насправді є читачем.У радянські часи продавались меблеві стінки, в яких були книжкові полиці.Зараз можна замовити собі меблі без цих осоружних полиць і жити щасливо з сервізами і «хрусталем». Тому вимерла когорта псевдо-читачів з повними зібраннями творів Пушкіна і Дюма.Але порожнеча мусить чимось заповнитись.Та й книговидавці з усього світу не в тім’я биті й створили собі псевдо-читача, мисливця за бестселерами.Розкрутити можна будь-яку книжку.Як це робиться у нас, ви, мабуть, знаєте і невдовзі побачите, хто найгаласливіший на Форумі і вклав у промоцію книжки великі гроші. Промоція робиться через  експлуатацію автора. І більшості це подобається, авторам, я маю на увазі. Вони швидко до цього звикають.Через брак коштів чи жадібність видавця експлуатація може затягтися на десятки років.Чим більше розкручуватимуть авторів, тим швидше вони зникатимуть з літературних п’єдесталів.Бізнес завше потребує свіжої крові.Падати з п’єдесталу боляче,бо автор звик уже більше говорити, ніж писати. Перейшов у розряд псевдо-експертів,бо не уявляє собі літературного процесу, вважаючи, як той французький монарх,”література – це я».

Але читач теж уже й не зовсім читач.Він – читач-імітатор.У нього є селфі з автором і ніхто не стане питати, чи він прочитав його нову книжку.Зрештою, пару речень з реклами він годен завчити і повторювати як папуга у соцмережах. Правда, найчастіше це звучить: а мені подобається!  Його «стінка з книжковими полицями»  має увесь стандартний набір модних, прочитаних по діагоналі книг.Зрештою, не мені судити це невинне марнославство і плебейську претензійність. За ними прозирають самотність і беззахисність, а з-під подушки визирає добрий старий детектив чи зачитана до дірок  улюблена дитяча книжка. Мене турбує,чи ці хлопці й дівчата, пані та панове збагатили свій внутрішній світ, чи просто приєднались до стада  книжкового шоу-бізу? Чи усвідомлюють себе особистостями, які постійно розвиваються, а чи  жертвами маніпуляції і шахрайства? Бо не лише політики маніпулюють суспільною думкою,а й видавці натискають на різні цікаві місця, не лише основні інстинкти,а й не основні також –кон’юнктуру, наприклад,  чи патріотизм. Отже, вони роблять одне й те саме в розрахунку на нерозвинутий розум. Читання – це мистецтво, і навіть вроджений хист потрібно розвивати.

Є ще категорія читачів, які читають лише своїх знайомих.Це, здебільшого, письменники і критики.У них просто немає часу. Весь книжковий обшир довкола них – темний страшний ліс, звідки може вискочити монстр.Тому треба збитись докупи і огризатись.

І є ще читачі, які так бояться реальності, що шукають лише казок, які завше добре закінчуються.Вони зупиняються у своєму  розвитку і те, що трохи складніше, викликає в них агресивну захисну реакцію. Це найбільш вдячний  покупець і на нього працює майже весь видавничий бізнес.Я б назвала їх поглиначами макулатури.Мені шкода паперу і дерев, бо бестселери – це  насамперед екологічна проблема. Не тільки довкілля,а й особистості. На тлі інших проблем сучасності це видається несуттєвим. Але масова істерія породжує паради зомбі, якими командують новітні Крихітки Цахеси.А хто в нас добрі феї, поміркуйте самі.

А справжній читач  наче бджілка, невтомно збирає нектар мудрості з різних квіток.Одні приваблюють до себе кольором, інші запахом або формою. Не буде квітів- не буде бджіл. Не стане бджіл – зникнуть квіти.

 


1 коментар »

  1. Богдан Дячишин коментує:

    ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ

    “Нечитання знесе Україну зі світу” (Євген Маланюк).
    Людина, яка не читає не здатна мислити, творчо мислити.
    Така людина перетворюється на раба.
    В наш час виховання, формування світогляду молоді є одним із основних засобів уникнення глобальної катастрофи:

    “Від Арістотеля до Томи Аквінського досконалістю вважали
    мудрість, що виникає з досвіду і стосунків з іншими людьми,
    через які доброчесне життя пізнається на прикладі. Ключ до
    нашої досконалості — не генна інженерія, а виховання ХАРАКТЕРУ”.
    (Стівен Пост. Мічіо Кайку, “Фізика майбутнього”)

    Без виховання мислячої молоді — ХАРАКТЕРУ, ми не піднімемо Україну з руїни: НЕБЕСНА СОТНЯ, ВОЇНИ ДОБРА…

    Мозок, за визначенням академіка Олега Кришталя (директора інституту фізіології ім. Богомольця), найдивовижніший, найскладніший пристрій Всесвіту (що нам доступно на сьогоднішній день) і щоб його не втрачати, то цей витвір мусить працювати за призначенням…
    Мозок вбивають лінощі.
    Мозок гнучкий в будь-якому віці, але його необхідно вправляти, тренувати, використовувати за призначенням.
    Мозок стимулює: ЧИТАННЯ, ПИСЬМО і все, що спонукає до РОЗДУМІВ.
    ДИТИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ІЗ ПОРОЖНІМ МОЗКОМ. Від нас залежить чим ми його наповнимо.
    Ейнштейна запитали.
    — Що необхідно робити, щоб діти були розумні?
    — ЧИТАЙТЕ їм казки !
    — Що необхідно робити, щоб діти були ДУЖЕ розумні?
    — ЧИТАЙТЕ ЇМ БІЛЬШЕ КАЗОК !!!

    Дехто вважає, що нема потреби надто нагромаджувати знання. Хибна думка. Мозок модель Всесвіту й немає обмеження стосовно накопичення знань, бо їх ніколи забагато не буває: “Якось ми зайшли до книгарні із одним знайомим ченцем. Він вигукнув: “Боже, як багато написано непотрібного!”” (Мирослав Дочинець, “Світильник слова”). Якими ми є, такі й наші думки. Тут доречна думка — не що, а хто непотрібний?!.
    Добра книга — то розмова з Богом… Коли читаємо, роздумуємо — будуємо своє Я: “А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує…” (Михайло Коцюбинський, “Цвіт яблуні”).
    Як тут не згадати повчальні листи Григорія Сковороди до Михайла Ковалинського: “О книги, найкращі порадники! Найкращі друзі. … щоб ти присвятив себе тим книгам, яких, як каже Муре, “рідко хто бере в руки”… ніколи зло не буде мати більше сили, ніж мудрість. О, як небагато тих, кому вдається наблизитись до цього Корінфа” (за Періандра Корінф перетворився на культурну столицю материкової Греції).
    Нагадую, що в усі часи людства духовна зброя сильніша за тілесну. Дух — те, що залишається після смерті тіла людини й це дає надію на життя у вічності (Еклезіяста 12:7).
    Крім того:

    “… в тіні мудрости — як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що
    мудрість життя зберігає тому, хто має іі” (Еклезіяста 7:12).

    “Знаю Луцилію, ти не сумніваєшся в тому, що ніхто не може жити блаженно, ба, принаймні стерпно, коли не оволодіватиме мудрістю, як і в тому, що довершена мудрість забезпечує блаженне життя, а її початки стерпне” (Моральні листи до Луцилія, лист 16).
    Силкуймося… Книги читаймо, роздумуймо, споглядаймо багатство довкілля, впиваймося його красою — іншого способу пошуку істини, пізнання мудрості й духовного вдосконалення світ не знає…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Останні коментарі