PolskiАнти-читач
2Вересень 2, 2018 від Галина Пагутяк
Не все, що називають книжкою, є нею.Так само не кожна людина, яка читає,насправді є читачем.У радянські часи продавались меблеві стінки, в яких були книжкові полиці.Зараз можна замовити собі меблі без цих осоружних полиць і жити щасливо з сервізами і «хрусталем». Тому вимерла когорта псевдо-читачів з повними зібраннями творів Пушкіна і Дюма.Але порожнеча мусить чимось заповнитись.Та й книговидавці з усього світу не в тім’я биті й створили собі псевдо-читача, мисливця за бестселерами.Розкрутити можна будь-яку книжку.Як це робиться у нас, ви, мабуть, знаєте і невдовзі побачите, хто найгаласливіший на Форумі і вклав у промоцію книжки великі гроші. Промоція робиться через експлуатацію автора. І більшості це подобається, авторам, я маю на увазі. Вони швидко до цього звикають.Через брак коштів чи жадібність видавця експлуатація може затягтися на десятки років.Чим більше розкручуватимуть авторів, тим швидше вони зникатимуть з літературних п’єдесталів.Бізнес завше потребує свіжої крові.Падати з п’єдесталу боляче,бо автор звик уже більше говорити, ніж писати. Перейшов у розряд псевдо-експертів,бо не уявляє собі літературного процесу, вважаючи, як той французький монарх,”література – це я».
Але читач теж уже й не зовсім читач.Він – читач-імітатор.У нього є селфі з автором і ніхто не стане питати, чи він прочитав його нову книжку.Зрештою, пару речень з реклами він годен завчити і повторювати як папуга у соцмережах. Правда, найчастіше це звучить: а мені подобається! Його «стінка з книжковими полицями» має увесь стандартний набір модних, прочитаних по діагоналі книг.Зрештою, не мені судити це невинне марнославство і плебейську претензійність. За ними прозирають самотність і беззахисність, а з-під подушки визирає добрий старий детектив чи зачитана до дірок улюблена дитяча книжка. Мене турбує,чи ці хлопці й дівчата, пані та панове збагатили свій внутрішній світ, чи просто приєднались до стада книжкового шоу-бізу? Чи усвідомлюють себе особистостями, які постійно розвиваються, а чи жертвами маніпуляції і шахрайства? Бо не лише політики маніпулюють суспільною думкою,а й видавці натискають на різні цікаві місця, не лише основні інстинкти,а й не основні також –кон’юнктуру, наприклад, чи патріотизм. Отже, вони роблять одне й те саме в розрахунку на нерозвинутий розум. Читання – це мистецтво, і навіть вроджений хист потрібно розвивати.
Є ще категорія читачів, які читають лише своїх знайомих.Це, здебільшого, письменники і критики.У них просто немає часу. Весь книжковий обшир довкола них – темний страшний ліс, звідки може вискочити монстр.Тому треба збитись докупи і огризатись.
І є ще читачі, які так бояться реальності, що шукають лише казок, які завше добре закінчуються.Вони зупиняються у своєму розвитку і те, що трохи складніше, викликає в них агресивну захисну реакцію. Це найбільш вдячний покупець і на нього працює майже весь видавничий бізнес.Я б назвала їх поглиначами макулатури.Мені шкода паперу і дерев, бо бестселери – це насамперед екологічна проблема. Не тільки довкілля,а й особистості. На тлі інших проблем сучасності це видається несуттєвим. Але масова істерія породжує паради зомбі, якими командують новітні Крихітки Цахеси.А хто в нас добрі феї, поміркуйте самі.
А справжній читач наче бджілка, невтомно збирає нектар мудрості з різних квіток.Одні приваблюють до себе кольором, інші запахом або формою. Не буде квітів- не буде бджіл. Не стане бджіл – зникнуть квіти.
Kategoria Блог | Теги:
300 спартанців навряд чи прочитали багато книжок, а якби почали шукати премудрості в тому каламутному потоці поліграфічної продукції, який маємо сьогодні, це були б 300 засранців, а не спартанців. Основою виховання в Спарті було моральне і фізичне виховання, засноване на ОСОБИСТОМУ прикладі учителя. Мені хотілося б дізнатися, яким чином збираються зробити з когось “справжнього читача” всі ті, хто про це розводиться, бо, на жаль, пропоновані ними рецепти і лонг-шорт-списки корисних книг засадничо розбіжні. Приємно, звісно, що люди мають свою позицію, але це позиція атомізованих індивідів у суспільстві без грунту. Зійшовшись докупи, вони спричиняють лише шизофренічний ефект, який сьогодні має своє віртуалізоване представництво у вигляді соцмереж. Правильне читання є вислідом правильно поставленого життя. Ще відомий англійський учений і алхімік Джон Ді, почувши, що місцеві селяни спалили його маєток з унікальною бібліотекою, з гіркотою констатував: “Меридіан мудрості не проходить через книги”. Це потверджує система радянського патріотичного і українського національно-патріотичного виховання, всуціль заснованих на книжності: обидві відвертають від себе молодь, яка бачить цілком протилежні тенденції у власному суспільстві й світі. Війна тут мало зарадить справі: один знайомий педагог нещодавно попросив свого приятеля, що повернувся з передової, прийти на зустріч з дітьми, на що отримав категоричну відповідь: “Розповідати нема про що”. Якщо хтось іще пам’ятає, це дуже схоже до ситуації персонажа з екранізації відомого роману Ремарка: він пішов на фронт з гімназії, мотивований ура-патріотичним учителем, однак, повернувшись додому через два роки, не може пояснити ідеологічно забамбуреним учням, на зустріч з якими його запросив той самий учитель, що не бачив на війні нічого героїчного і ура-патріотичного, а лише безглузду м’ясорубку, цинізм і приниження. Мудра книжка – добрий співбесідник мудрої людини, яка отримує підтвердження, що вона не одна в цьому світі. Але жодна книжка не навчить вас життєвої мудрості. Не вимагайте від книг неможливого.
ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ
“Нечитання знесе Україну зі світу” (Євген Маланюк).
Людина, яка не читає не здатна мислити, творчо мислити.
Така людина перетворюється на раба.
В наш час виховання, формування світогляду молоді є одним із основних засобів уникнення глобальної катастрофи:
“Від Арістотеля до Томи Аквінського досконалістю вважали
мудрість, що виникає з досвіду і стосунків з іншими людьми,
через які доброчесне життя пізнається на прикладі. Ключ до
нашої досконалості — не генна інженерія, а виховання ХАРАКТЕРУ”.
(Стівен Пост. Мічіо Кайку, “Фізика майбутнього”)
Без виховання мислячої молоді — ХАРАКТЕРУ, ми не піднімемо Україну з руїни: НЕБЕСНА СОТНЯ, ВОЇНИ ДОБРА…
Мозок, за визначенням академіка Олега Кришталя (директора інституту фізіології ім. Богомольця), найдивовижніший, найскладніший пристрій Всесвіту (що нам доступно на сьогоднішній день) і щоб його не втрачати, то цей витвір мусить працювати за призначенням…
Мозок вбивають лінощі.
Мозок гнучкий в будь-якому віці, але його необхідно вправляти, тренувати, використовувати за призначенням.
Мозок стимулює: ЧИТАННЯ, ПИСЬМО і все, що спонукає до РОЗДУМІВ.
ДИТИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ІЗ ПОРОЖНІМ МОЗКОМ. Від нас залежить чим ми його наповнимо.
Ейнштейна запитали.
— Що необхідно робити, щоб діти були розумні?
— ЧИТАЙТЕ їм казки !
— Що необхідно робити, щоб діти були ДУЖЕ розумні?
— ЧИТАЙТЕ ЇМ БІЛЬШЕ КАЗОК !!!
Дехто вважає, що нема потреби надто нагромаджувати знання. Хибна думка. Мозок модель Всесвіту й немає обмеження стосовно накопичення знань, бо їх ніколи забагато не буває: “Якось ми зайшли до книгарні із одним знайомим ченцем. Він вигукнув: “Боже, як багато написано непотрібного!”” (Мирослав Дочинець, “Світильник слова”). Якими ми є, такі й наші думки. Тут доречна думка — не що, а хто непотрібний?!.
Добра книга — то розмова з Богом… Коли читаємо, роздумуємо — будуємо своє Я: “А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує…” (Михайло Коцюбинський, “Цвіт яблуні”).
Як тут не згадати повчальні листи Григорія Сковороди до Михайла Ковалинського: “О книги, найкращі порадники! Найкращі друзі. … щоб ти присвятив себе тим книгам, яких, як каже Муре, “рідко хто бере в руки”… ніколи зло не буде мати більше сили, ніж мудрість. О, як небагато тих, кому вдається наблизитись до цього Корінфа” (за Періандра Корінф перетворився на культурну столицю материкової Греції).
Нагадую, що в усі часи людства духовна зброя сильніша за тілесну. Дух — те, що залишається після смерті тіла людини й це дає надію на життя у вічності (Еклезіяста 12:7).
Крім того:
“… в тіні мудрости — як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що
мудрість життя зберігає тому, хто має іі” (Еклезіяста 7:12).
“Знаю Луцилію, ти не сумніваєшся в тому, що ніхто не може жити блаженно, ба, принаймні стерпно, коли не оволодіватиме мудрістю, як і в тому, що довершена мудрість забезпечує блаженне життя, а її початки стерпне” (Моральні листи до Луцилія, лист 16).
Силкуймося… Книги читаймо, роздумуймо, споглядаймо багатство довкілля, впиваймося його красою — іншого способу пошуку істини, пізнання мудрості й духовного вдосконалення світ не знає…